Ще до сьогодні пташкою барвистою...
Богдан Аркуша
Ще до сьогодні пташкою барвистою у клітці я сидів І їв, і спав, з руки мене кормила, Та вздумалось Тобі, що я вже виріс, що тісно вже мені У клітці цій, пора мені летіти. А я не знав, не вмів Тобі сказати, Бо Ти навчила лиш «Люблю», Пішла у поле, на волю випускати, Та не спитала, та й я же не скажу. Нащо мені свобода, звіщо поле й вітер, Мені, пташині з пір'я крил? Коли та клітка–це моя домівка, Коли мені рідніш любов і їжа з рук Твоїх.
2019-05-19 06:45:05
0
0
Інші вірші поета
Нащо ці пекельні муки? . . . Не діждуться бабусі онуків За весною йде весна
Інші поети
Cara Ebon
@caraebon
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12230
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6330