...

кохана Валері

ох, боже, пані, ви так сильно змінились, але ще нещодавно це могло тільки приснитись.. скажіть, що на вас повпливало? можливо, нарешті, вас називають кохана? ох, знаєте, я втрачаю вже розум, думаю, ви вже прикрашаєте цей нудний соціум. але, чи ваша посмішка щира? чи знову думаєте, що вас прикрасить чорна могила? серденько, годі носити ці кляті маски з року в рік, вам погано кожного разу, коли на вулиці випаде сніг. чому ця пора для вас така зневажлива? я мрію про дні, коли ви будете справді щаслива..

2024-01-07 21:23:24

Інші вірші поета

кайдани ігнорування.. побачення в Монреалі..? хтиві реалії.. шкода, але..

Інші поети

رِينبـــو

@RawanEltheni

Momen ali

@momen_ali

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2191

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11138