минуле..

кохана Валері

(18+)
здається, що минуле переслідує мене навіть в снах, це лякає ще більше, ніж твої сльози на холодних вустах. панічні атаки й недоспані ночі, здається, що страх споглядає вже прямо в очі. я відчуваю цей холод від моїх клятих видінь, а коліна вже стираються в кров від постійних падінь... але ж як це все нарешті забути? спогади кожної ночі стали вже гірше отрути, та коли ж, бляха нарешті спокій зможу відчути? вже пройшли роки й місяці, як ти не можеш збагнути? чому кожної ночі цим минулим хочеш мені дорікнути?

2024-01-07 21:04:38

Інші вірші поета

шкода, але.. ... якщо ви посміхаєтесь.. Люцифер..

Інші поети

Олександр Тімов

@olexandr_13

dog 007

@dog_007

Назар Карімов

@Nazar_Karimov

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5709

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2836