останній крик
знову нестерпно бракує кисню, певно, біль знову тисне на тонку шию. сльози промивають очі, певно, щоб ясніше бачити, вона сильна і мабуть, її легко втратити, вона швидко піде, рухаючись далі думаю, це хороша сторона її медалі. її ламали та били, вбиваючи маленьку дитину, чому? вона не пам'ятає причину, можливо, вже й справді забула, певно, дівчинка ще з дитинства збагнула, що її слабкість — це ворог, лиш іграшки це вірний психолог. вона мовчала про біль та згодом, навіть не плакала при людях.. всім було байдуже навіть коли закричала: -допоможіть, прошу, мені страшно!, - ця тиша вбивала, вона йшла в невідомість, певно, давно вже сприйняла. -я тут одна.., - і сльози полилися з очей картавої мишки, з того часу більше ніхто не чув її крики.
2024-01-16 23:49:27
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3958
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10950