прошу, вбий.
(18+)
прошу, вбий мене своїми руками.. я все ще та, кого ти шукаєш роками? чи.. це була брехня у словах між рядками? ти лікував шрами на серці своїми вустами, але.. згодом сам змусив щодня умиватись сльозами.. снідаю склом, п'ючи чай малими ковтками, згадуючи, як ми обіймались холодними днями, але.. що наразі залишилось між нами? хто для тебе я зараз і ким буду надалі? мені ж здавалось, що ці стосунки тривалі.. можливо, наше рішення все ж, просто невдале..? давай заховаємось в порталі між цими світами, десь там, де один одного ми здається.. кохали?
2024-01-07 21:39:19
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2790
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1199