Дурна цензура.
Владислав Анубисов
Вона стала новою зовсім, Але вона сходилася з тим, Що цензура забороняє. Відмінні ролики видаляють. Книги шикарні спалює. Нам гівно залишають. Для наївних городян, І з усіх країн Створюють лайно свіже. Нашій країні немає бідніше, Коли шедеври видаляють, На кал вони багато бабла збирають. У всьому Ютуб винен. Заливають марення малих хлопців Роблячи дебілів їх, Щоб їм здохнути самих З-за безстыдства золотий, Їм немає вдома в країні рідній! Нехай Ютуб на час закривають З самих покарають Висіканням дупи жирної, Щоб їм не було життя мирної! Будь вони проклятих зовсім, Цензурникам ютуба всім.
2021-06-04 17:01:55
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
RETURN Зігфрід#ВGD
Сильний, рішучий вірш. Вогнище віршик
Відповісти
2021-06-04 22:33:47
Подобається
Інші вірші поета
Молитва Ісіди. Благословення голуба. Начны Баль. Валентинів день На весь голос.
Інші поети
Эрика
@Erika_Star
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14364
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527