Колись я казала
Колись я казала, що я тебе не пробачу...
Я вірила в те, що сильніша я, справедливіша.
Та зараз від тих несуразиць я тільки плачу
І знаю, що все ж таки, віра моя надійніша.
Я знаю, що все ж таки, доля моя закохана
У сонячний промінь, у болячий недоранок,
І свій, завжди сірий, пустий, непростий світанок,
Таємно живу і таємно тепер приховую.
Колись я казала, що я сильніша за тебе,
Чи справді було, чи здавалося так, не знаю
Та насправді я дуже сильно тебе кохаю
І бачити тебе завжди мені дуже треба.
Колись я ховала твої подарунки в шафі,
Чи їх побачу, чи нове в них тепер побачу,
Чи арфа плаче, чи я,в ній тепер заплачу...
Колись я казала, що я тебе не пробачу.
Я вірила в те, що сильніша я, справедливіша.
Та зараз від тих несуразиць я тільки плачу
І знаю, що все ж таки, віра моя надійніша.
Я знаю, що все ж таки, доля моя закохана
У сонячний промінь, у болячий недоранок,
І свій, завжди сірий, пустий, непростий світанок,
Таємно живу і таємно тепер приховую.
Колись я казала, що я сильніша за тебе,
Чи справді було, чи здавалося так, не знаю
Та насправді я дуже сильно тебе кохаю
І бачити тебе завжди мені дуже треба.
Колись я ховала твої подарунки в шафі,
Чи їх побачу, чи нове в них тепер побачу,
Чи арфа плаче, чи я,в ній тепер заплачу...
Колись я казала, що я тебе не пробачу.
Коментарі