Про книгу
Відголоски
Усюди бруд і я не про погоду
Вершина
Колискова
Моє море зовсім не в морі
З очей всіх суддів дивляться кати
Душа
Я загоїлась, як та рана
Зіронька
Моя сім'я - моя фортеця
Старість
Я залишу тебе уві сні
Час
Я життя розпишу кольорами
Падишах
Смакота
Між нами
Завжди бути поруч
Ти знаєш, Бог, я все тобі простила
Колись я казала
Новий рік
Найвеличніше кохання
Відлітай
Бути поруч
Крок за кроком
Злітай
Мамо
Надихаюсь Вами
Нескінченність запитань
Щоденник батька
Я життя розпишу кольорами
Ангел
Віднеси мене
Я боюся тебе, як вогню
Холод - тільки привід для кохання
Людська лють
Якби можливо було душі малювати
Намисто
У країни душа палає
Чому, коли ти йдеш, я плачу?
Коли забудеш мене ти
Проклятая
Україно моя
Уламки
Стільки ще буде болю
Мої вірші всюди тебе знайдуть
Заради Вас я знов тупила
Загублене
Я знов вдаряюсь об людей
Крижана королева
Я б сьогодні могла померти
Мажори
Наказ донечці
Слава нашим пацанам
За кожну душу
Хай буде світ
Замок із піску
Пташка
Твоє волосся пахне осінню
Вільна Україна
Світ без тебе - могила
Перемога
З очей всіх суддів дивляться кати
З очей всіх суддів дивляться кати,
Їм не властиві милість, співчуття,
Вони горять лише одним буттям —
Спалити, стерти всі твої мости,

Тебе поглибще швидше закопати,
Твоє життя на себе приміряти,
Зробити винним ще до цього суду,
Без краплі честі вмить облити брудом.

З очей всіх суддів дивляться кати,
Та скільки б не робив того добра,
Пошматувати знов тебе пора,
В усьому винен ти і тільки ти,

Бо так ті судді вирішили зараз,
Для них чуже життя - то просто гра,
Вони стоять незламно, як гора,
Чужая доля дуже добре склалась,

Потрібно швидко щастя зруйнувать.
Чуже везіння бачити не можуть,
Своїм маляткам теж так "допоможуть",
Примусять їх катами існувать.
 
© Ашанія ,
книга «Відголоски».
Коментарі