Нескінченність запитань
В скiлькох нестриманих сльозах Ти бачив посмiшки мої? Скажи менi, в чиїх очах Були вони, жили вони? Чому не забуваєш їх, Коли з тобою ми не разом? Чому тепло обiйм моїх Стає спокусою одразу? Чому вiд мене знов чекаєш Найпершi лагiднi слова, Якi ти й досi пам’ятаєшь? Яких, можливо, не бува… В скiлькох хвилинах нескiнченних Тобi хотiлось цiлувати Вiрші мої благословеннi I мої плечi обiйняти?...
2022-10-14 11:47:31
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3011
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2315