Ти знаєш, Бог...
Тата Ашаннiя
Ти знаєш, Бог, я все тобі простила, І Харків, і Донбас, і Маріуполь, І Бучу, і Ірпінь, і Бородянку, Насправді там багато я прожила. Насправді там багато я чекала На поміч, на спасіння, на добро. Надію знов і знов я так плекала, Неначе росплескався весь Дніпро. Насправді так багато я молилась, Так вірила, так знала, сподівалась, І вірила, й жила, і всьому вчилась, Лише собі в усьому не зізналась. Лише собі "пробачу" не сказала, Пробачити себе все ж не вдалось. Ворожою тоді я розмовляла, А зараз ворог мою пиє кров. Ти знаєш, Бог, тобі я все пробачила, І те, що ти нас досі не простив, Хоч захисту твого ми тут не бачили, Молюся я, щоб ти нас захистив. Облиш всіх нас, врятуй лише дітей, Мені нічого більше непотрібно. Спали у пеклі тих непрошених гостей, Таких нам більше зовсім непотрібно.
2022-10-09 07:00:55
9
0
Інші вірші поета
Хай буде світ Мажори Як добре бути молодим Мої вірші всюди тебе знайдуть
Інші поети
Kotenok
@Kotenok2018
William
@_WILLYY_
mrs_nali
@mrs_nali
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12268
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3649