Ти знаєш, Бог...
Ти знаєш, Бог, я все тобі простила, І Харків, і Донбас, і Маріуполь, І Бучу, і Ірпінь, і Бородянку, Насправді там багато я прожила. Насправді там багато я чекала На поміч, на спасіння, на добро. Надію знов і знов я так плекала, Неначе росплескався весь Дніпро. Насправді так багато я молилась, Так вірила, так знала, сподівалась, І вірила, й жила, і всьому вчилась, Лише собі в усьому не зізналась. Лише собі "пробачу" не сказала, Пробачити себе все ж не вдалось. Ворожою тоді я розмовляла, А зараз ворог мою пиє кров. Ти знаєш, Бог, тобі я все пробачила, І те, що ти нас досі не простив, Хоч захисту твого ми тут не бачили, Молюся я, щоб ти нас захистив. Облиш всіх нас, врятуй лише дітей, Мені нічого більше непотрібно. Спали у пеклі тих непрошених гостей, Таких нам більше зовсім непотрібно.
2022-10-09 07:00:55
9
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5084
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5207