Старість
У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Палає безліччю запитань, Знов починаючи струм повстань. В полоні роздумів, все життя Жадає справжнього каяття Її, втомлене світом, серце. Подивилась в розбите люстерце І не впізнала себе тепер, Жахливі наслідки атмосфер, Що спричиняли багато болю, На волосся лягли сивиною. Павутинням малює доля На чолі, під звуки бемоля, Очі втратили справжній колір, Старість вчиняє життю опір. У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Перемогу святкує ярість, Бо прийшла безжалісна старість...
2022-10-02 09:56:27
7
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9663