Старість
У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Палає безліччю запитань, Знов починаючи струм повстань. В полоні роздумів, все життя Жадає справжнього каяття Її, втомлене світом, серце. Подивилась в розбите люстерце І не впізнала себе тепер, Жахливі наслідки атмосфер, Що спричиняли багато болю, На волосся лягли сивиною. Павутинням малює доля На чолі, під звуки бемоля, Очі втратили справжній колір, Старість вчиняє життю опір. У нескінченності до зірок Палає вогнищем хід думок, Перемогу святкує ярість, Бо прийшла безжалісна старість...
2022-10-02 09:56:27
7
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5214
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3151