Я квітка на вишневому дереві

Серце Мрійниці

Я квітка на вишневому дереві. Сьогодні я цвіту у всій красі. Сьогодні я ароматна і запашна. Сьогодні я для бжіл І для твоїх очей. Я квітка на вишневому дереві Я відпускаю пелюстки погратися з вітром у "хто кого пережене" Вітер, як завше, переміг. Я не здаюсь. Пелюсток все менше. Бажання перемогти все більше. Я квітка на вишневому дереві Я вже забула, як це бути ароматною Бути для бджіл Для твоїх очей. Я вже відпустила останню пелюстку Провела в останню путь. Я впала на землю тілом. Лежу замертво. Я квітка на вишневому дереві Була вчора Є сьогодні Буду завтра Жива Мертва Не народжена Я квітка, що втратила красу в гонитві за вітром Його немає, а я цілую холодну землю, чи то перемогу Я квітка на вишневому дереві Зівяла Впавша Стомлена. Та я є Я ще повернусь у всіх красі Весно. Ти мене впізнаєш Я буду квіткою на вишневому дереві Для бджіл Для тебе Для твоїх очей.

2020-04-28 15:12:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Божевільний

Гарний верлібр 👍

Відповісти

2020-05-06 17:52:28

Серце Мрійниці

@ Божевільний дякую 🧡(я теж колись так була підписана)

Відповісти

2020-05-07 14:00:23

Подобається

Інші вірші поета

Місто кохання Ти мій серпень Я готуватиму тобі ще смачніше... Не треба без тебе

Інші поети

قطة صغيرة

@Psycho_Kitt

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

alia gala

@galaalia

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2041

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12096