Вірші
Ти мій серпень
Ти мій серпень
Що різав серпом мою душу
Мій вогонь в тобі гас не згасав
Ти душив мене ніжно-повільно
Ти душив
А казав що кохав
Ти мій серпень,
Що блукав в цьому світі відчужено
Сам в собі із собою для себе
Та якогось серпневого вечора
Ти впустив одну душу до себе,
таку ж заблуджену.
Ти - мій серпень
Серпом поранений
Гіркі дні і солодкі ночі
Ти закутав мене у літо
Я з тобою розплющила очі
Ти мій серпень
Ти сонцем мене обіймаєш(обпікаєш)
А зорями (поколов)цілував
Я думала, ти так мене вбиваєш,
а насправді ти так рятував
5
0
380
Я квітка на вишневому дереві
Я квітка на вишневому дереві.
Сьогодні я цвіту у всій красі.
Сьогодні я ароматна і запашна.
Сьогодні я для бжіл
І для твоїх очей.
Я квітка на вишневому дереві
Я відпускаю пелюстки погратися з вітром
у "хто кого пережене"
Вітер, як завше, переміг.
Я не здаюсь.
Пелюсток все менше.
Бажання перемогти все більше.
Я квітка на вишневому дереві
Я вже забула, як це бути ароматною
Бути для бджіл
Для твоїх очей.
Я вже відпустила останню пелюстку
Провела в останню путь.
Я впала на землю тілом.
Лежу замертво.
Я квітка на вишневому дереві
Була вчора
Є сьогодні
Буду завтра
Жива
Мертва
Не народжена
Я квітка, що втратила красу в гонитві за вітром
Його немає, а я цілую холодну землю, чи то перемогу
Я квітка на вишневому дереві
Зівяла
Впавша
Стомлена.
Та я є
Я ще повернусь у всіх красі
Весно.
Ти мене впізнаєш
Я буду квіткою на вишневому дереві
Для бджіл
Для тебе
Для твоїх очей.
5
2
704
д.р.у.з.і
Я прокинулась сьогодні із сонцем.
На зустріч до тебе збираюсь.
[я завжди на неї чекаю].
Біжу до тебе у новій блузі
Про себе повторюючи:
"ми друзі, ми-друзі".
Розмови з тобою такі впевнені й довгі
Проникливі погляди.
Тихі слова, ті, що мовимо.
Дуже гучні, про які мовчимо.
Ми завжди багато про щось говоримо
І нехай зачекають всі
А я подумки собі повторюю:
" ми друзі, ми д р у з і"
В обіймах твоїх так тепло
Навіть якщо стою на морозі
На тебе я не дивлюсь, усміхаюсь.
Словами твоїми я заглушу
Голос свій, що з середини каже:
"ми друзі, ми друзі".
7
0
539
Ти
Ти - суміш вина і перцю.
Ти мій гіркий шоколад
Тебе,...хоч прикладай до серця...
Ти, найкращий з усіх розрад.
4
4
391
Наша казка
Ми створимо казку, не переймайся.
В ній будемо головними героями.
Будемо жити в просторому домі
На березі чорного моря, ми.
Можливо в нас буде зАмок.
Ти будеш король, я - твоя королева.
В нас будуть придворні і слуги.
При вході статуя лева
А може краще хижку у лісі?
Паркан із троянд і лози.
Друзі сім'ї - птахи усі.
Малий дворовий собака,
На платті мому плями від смоли.
В нас буде тепла піч, щоранку гарячий борщ.
нарешті ми знімо маски, і ти стерегтимеш мій сон.
Ми створимо власну казку.
Без пафосу і обману.
А може ну його , ці палаци і замки?
Може обійдемось і без моря?
Давай краще взуїм вже стоптані кеди.
Візьмемо палатку і махнемо в гори!?
Ми створимо власну казку.
Будем скакати на конях.
Там будуть рожеві слони.
Там будуть літаючі поні.
Ми створимо казку,
Крутішу за Гру Престолів.
Пора збирати необхідні речі.
Знаєш, Коханий, що я скажу?
"Я готова з тобою до втечі".
4
0
408
Я готуватиму тобі ще смачніше...
Я готуватиму тобі ще смачніше
І завжди підставою своє плече.
Ти лише обійми мене трішки сильніше.
І прошепчи на вухо :"не втечеш".
Я цілуватиму губами, що солодші за абрикоси.
І попрошу вітра розвіяти мені коси.
Лише приготуй мені каву
Лише подаруй свіжі квіти.
(Бо так вже у нас повелося)
Я усміхнуся лукаво.
Й Заправлю за вушко волосся.
5
2
389
Місто кохання
.
Місто коханих.
Місто нас з тобою.
Місто в якому без зайвого фальшу
Можна лишатись собою.
Місто де тренчіі, спідниці, берети.
Де поряд з елегантністю - комфорт.
Місто де сонні міледі - доречно.
Місто, що пахне Коко.
Місто кохання
Місто коханих
"Місто вогнів"
Місто, що з Вежі, як зоряне небо.
Місто в якому бути без тебе,
Я просто не маю потреби.
4
0
413
Тобі
Якби мені сказали раніше, що кохання є віртуальне
Що воно зароджене в сітці
Що поглинає в себе, реально.
Що в мережі ти як в клітці
Віртуальне кохання обмежене рамками
Коли ви в різних країнах між вами роумінг.
А на зустрічі ходите в онлайн-боулінг
Ви обмежені мережевими стінами.
Якби мені сказали раніше, що віртуальне кохання приречене
Що поцілунки лише у "емоджі"
Що обійми лише через стікери
Я би кохала тебе так сильно
Я кохання не заперечую.
3
0
363
Тобі
Я слухаю моторику дощу.
Вивчаю всі її підводні ноти.
І з ритмом пісні цвяхом я пишу:"не відпущу".
Один за одним так підписую фаготи.
....
4
0
354
Шаленію, божеволію, втрачаю тяму
Шаленію, божеволію, втрачаю тяму.
Несамовито так тебе люблю.
Для тебе завжди буду твоя "пані".
Як буде сумно обійму і пригорну.
Ти мій вітрильник, мій маяк, ти моє світло.
Душа моя з твоєю поплелась.
І кожен день з тобою моє серце квітло
І кожен день без тебе в'яла, не цвіла.
Шаленію, божеволію, втрачаю тяму.
Проводжу поглядом захід.
Кохаю тебе до нестями .
Заходжу у двері з написом "схід", ти заходиш у двері під написом"exit".
5
0
509
Ми створимо казку
Ми створимо казку, не переймайся.
В ній будемо головними героями.
Будемо жити в просторому домі
На березі чорного моря, ми.
Можливо в нас буде зАмок.
Ти будеш король, я - твоя королева.
В нас будуть придворні і слуги.
При вході статуя лева
А може краще хижку у лісі?
Паркан із троянд і лози.
Друзі сім'ї - птахи усі.
Малий дворовий собака,
На платті мому плями від смоли.
В нас буде тепла піч, щоранку гарячий борщ.
нарешті ми знімо маски, і ти стерегтимеш мій сон.
Ми створимо власну казку.
Без пафосу і обману.
А може ну його , ці палаци і замки?
Може обійдемось і без моря?
Давай краще взуїм вже стоптані кеди.
Візьмемо палатку і махнемо в гори!?
Ми створимо власну казку.
Будем скакати на конях.
Там будуть рожеві слони.
Там будуть літаючі поні.
Ми створимо казку,
Крутішу за Гру Престолів.
Пора збирати необхідні речі.
Знаєш, Коханий, що я скажу?
"Я готова з тобою до втечі".
7
0
453
Д
Його кожен вірш,
як окремо написана книга.
Має початок, та чи є кінець!?
Його вІрші, то чиясь нездійсненна мрія.
І чиясь, що давно збулась.
Кожне слово в них - новЕ, прожите
Кожен текст то мій(твій) опис життя.
Ти читаєш його, проживаєш.
Знай, то так треба.
Бо в житті, кожен вірш - то прожитки покладені в слова.
5
1
348
Вона просто хотіла кохання
Вона просто хотіла кохання. Тобі коли говорила, що вона сама і їй "і так прекрасно". Тоді, коли сміялась, жартувала. Тоді , коли була з різними хлопцями, чи з одним. В компанії і наодинці. Єдине, чого вона бажала - це кохання. Не просто дружбу чи симпатію, не просто сексуальний потяг. Кохання. Таке сильне і таке легке. Таке велике, але воно має здатність вміщатися в серце. Таке справжнє, що не переплутати ні з якою реплікою. Таке щире, що ти не примушуєш себе, а просто віриш.
Їй просто хочеться бути потрібною. Не для чогось, а просто так. Їй хочеться бути коханою. Не вимолювати про любов, а відчувати її.
Вона просто хоче бачити очі, які кохає, тримати міцні руки і обіймати сильні плечі. Вона просто хоче, щоб в її очах бачили Всесвіт. Хоче разом проводити і зустрічати сонце. Готувати вечерю. Варити йому каву зранку.
Вона хотіла, щоб поцілунок з нею був, як останній ковток повітря, щоб ним насолоджувались і затримувались якнайшвидше.
Вона просто хотіла...хоче кохання.
4
0
353
Люблю себе за те, що я люблю
Люблю себе за те, що я люблю
За те, що вмію бачити прекрасне.
Люблю себе за те що я люблю.
За те, що вмію цінувати, власне.
Люблю себе за очі, ніс і губи.
Люблю за світло-русеє волосся.
Вмію бачити, слухати, чути.
В годину негоди, і в радості мить.
Бо у світі так повелося.
Люблю себе, бо я така одна.
В самої себе і у цілім світі.
Люблю діставшися до дна
За мить летіти в верховітті.
Люблю за крила, що дала сама собі.
За ту підтримку, ніжність і турботу.
Проведену у часі над собою,
Люблю за цю роботу.
6
0
503
Ми...
Ми планети. Ми - Марс і Венера.
Такі різні і такі одні .
для нас небо не вічне сяйво,
для нас космос світить завжди.
Ми магніти з різними полюсами.
Та тягнутись нам через світи.
Я магніт - що тримає Венеру.
Ти магніт, що на Марсі мусиш рости.
3
0
364
Не треба без тебе
Не буває ранку без світанку.
І немає диму без вогню.
Я тебе кохаю з ранку і до ранку.
ШепочУ на вухо:"так люблю".
Не буває солов'їв без співу.
І немає моря без води.
Не здійма океан хвилі,
Коли ти не поряд:"йди сюди".
Не буває дня без неба.
І немає лісу без дерев.
Хтось спитав чи зможу я без тебе?
Що сказала Я?:
Простягнувши руки до неба.
І озвучивши всі потреби.
Усміхнулась вустам твоїм:
"А без тебе мені й не треба.
Ти мій ранок, мій день і ніч .
Моє море, мій океан.
Мій солов'їний клич.
Моє небо, мій космос, мій всесвіт.
Ти - жага до життя.
Чуєш? Без тебе мені НЕ ТРЕБА.
Ти мій світ. Ти мій, я твоя"
4
0
370
