Демон
Мій малесенький демон вже прокинувсь од сну, Й роздира мою душу на шмаття. Вабить він до гріхів, що солодші за все. Впасти зволить мені у провалля. Я дотерпла до того, що тих сліз не злічить, Не спустошити чортове море. Переплить в тім човні, що з ім'ям "каяття" Ой не легко буде, він ж потоне. Те мале чортеня, шкребе по душі Все натішитись досі не може, А я глухну від сміху, що луна в голові. Він до себе забрать мене хоче. Забирай! Забирай! Забирай, хоч уже. Мені нічого тут вже робити. Потопала в брехні все снування своє. В забутті більш не можу я жити.
2019-02-02 20:05:22
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3342
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13152