Страх
Під покровом ночі ховались вони, жахаючись променів сонця,
Пили кров із людей, жили так як могли, замикай же свої ти віконця.
Вони ж прокляті діти пітьми, що снують по спустошенім місті.
На питання : " А як же з'явились вони?" нам чомусь не дано відповісти.
Не забудь замкнуть двері й сховайсь під столом.
Сиди тихо, не рипайсь, вони під вікном .
Ти старайся не дихать, не бійся, будь ласка,
Їм відчутний твій страх, це для них як приманка.
Їхні білі очиська блякнуть в темені ночі й звірським голодом сяють щоразу.
Їх пожива то ти, твоя тінь, твоя кров, своїм вкусом розносять заразу.
Як укусять тебе, будеш ти як вони, мріять когось прикінчити.
Ти служитимеш тіні, тому звіру, тій тьмі, що колись їх змогла породити.
Скільки будеш тікать? Та не знать чи втечеш, вони майстри знайти звідусюди.
Не торкайся ти їх, бережися ти їх, бо коли ж доженуть, вже не дітись нікуди.
Що ж, наївне дитя, постарайся прожить хоч годину.
Твоє тіло, щоб випити крові, вони пригорнуть, наче рідну дитину.
2019-02-02 20:55:00
2
0