Страх
Під покровом ночі ховались вони, жахаючись променів сонця, Пили кров із людей, жили так як могли, замикай же свої ти віконця. Вони ж прокляті діти пітьми, що снують по спустошенім місті. На питання : " А як же з'явились вони?" нам чомусь не дано відповісти. Не забудь замкнуть двері й сховайсь під столом. Сиди тихо, не рипайсь, вони під вікном . Ти старайся не дихать, не бійся, будь ласка, Їм відчутний твій страх, це для них як приманка. Їхні білі очиська блякнуть в темені ночі й звірським голодом сяють щоразу. Їх пожива то ти, твоя тінь, твоя кров, своїм вкусом розносять заразу. Як укусять тебе, будеш ти як вони, мріять когось прикінчити. Ти служитимеш тіні, тому звіру, тій тьмі, що колись їх змогла породити. Скільки будеш тікать? Та не знать чи втечеш, вони майстри знайти звідусюди. Не торкайся ти їх, бережися ти їх, бо коли ж доженуть, вже не дітись нікуди. Що ж, наївне дитя, постарайся прожить хоч годину. Твоє тіло, щоб випити крові, вони пригорнуть, наче рідну дитину.
2019-02-02 20:55:00
2
0
Інші поети
Nala
@anuton
Ляна
@Lyana_kob
Julia K
@yy_mistress
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2370
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15862