Відьма
Юліана
Гуляла дівчина по лісу, Знайшла будинок не простий. Постукала й зайшла у хижку, Побачила: він був пустий. Заглянула в одну кімнату, Помітила портрет висить, Пішла, щоб ближче роздивитись. Замкнувся вхід за нею вмить. Вона кричала, дерла стіни, Хотіла вийти звідтіля. Це був будинок злої відьми. Її ж чекало забуття. Знайшли її раненько-вранці. В тому будинку, у кімнатці, Та закривавлений наряд Звершила відьма свій обряд.
2018-07-02 09:49:28
8
0
Інші вірші поета
Добре 4 3 1
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3127
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1800