тиша спалахів
хотілось би тобі запропонувати— ночами за зірками спостерігати. та відповідь гадаю ясна, моя надія вже погасла.. ✮ теплом обіймів огорнути,~ допомогти тобі заснути. це мої сни та й годі— милуватись твоїй вроді.. ★ можливо шанс ще є у нас, не згаємо увесь цей час. хоч то усе мої лиш втіхи, життя без тебе — останні вдихи.. ☆ піди зі мною ти хоч раз, мені вистачить пара фраз. навіть якщо потону від низ,.. не хочу щоб твій голос втих.. ✮ у відчаї дала б питання, тобі вночі я на прощання.. відповіді вже не треба, її дадуть зірки з неба. ★ навіть зірки, й ті не знають.. або.. від мене все ховають.. ☆ 30.03.24
2024-04-07 18:50:54
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2955
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2242