Вірші
Кидай
I
Кидай палити.
Цигарки.
Свої невдалі вірші.
Мене.
Кидай любити.
Тоді нічого у спину
не здожене.
Не занурить
у саме
пекло.
Не увімкне
лють та страх.
І не бачитимеш,
як сонце меркне,
і як цілі міста
ось-ось віднайдуть
свій крах.
Народжений людиною,
у майбутньому
– вільний
птах.
II
Під розквіт ракет
загубе значення
тут кожне ім'я.
Дивись на мене.
Поки є ти.
І поки
є я.
Відмічай всі деталі,
але, будь ласка, мовчи:
я теж стану птахом,
дочекайся ночі.
А поки викурюй останні,
бо в решті не знайдемо
вже цигарок.
І кидай мене любити
з появою цих перших на небі
зірок.
23
2
517
Фосфорнi бомби з неба
Фосфорні бомби з неба,
– то не янголи, крихітко.
Я пригорну тебе міцно до себе,
моє серденько, моя квітко.
Бо янголи так не сяють
та вибухами не крадуть твій сон.
Запам'ятай, що я тебе
дуже сильно
кохаю.
І благаю, відійди від вікон.
43
0
667
Жінка (UA)
Ти просто жінка, що захоплює,
але покохати тебе неможливо.
Пишеш свої вірші,
але поезія себе
ізжила.
І тобі ніхто того
не сказав.
Може і жаль, але не дуже,
бо ти би знову була засмучена.
А твої очі відверто кажуть,
що своє ти вже точно
відмучила.
Інакше,
а як би ти стала тою зіркої,
тою крихтою у морі слів?
Будь-яка правда тобі вже
не здається гіркою,
тому без жалю випускаєш гнів.
Дуже відверта та занадто холодна:
— Яка з минулих тебе була коханою?
— Жодна.
Може ти і голодна,
але не до якихось людських речей.
Тебе торкнись — від погляду пропече.
Наскрізь.
Бо ти просто жінка,
що вміє захоплювати,
але покохати тебе неможливо.
Поезія — то вже мертвий непотріб,
то ти її може ізжила?
37
2
707
Недоречне (UA)
жодної коми
читай як хочеш
бо мені байдуже
я поет
***
я поет
тож спалюй все що було до мене
минуле — нікчемне
бо не існує
я поет
головний поціновувач твоїх забаганок
пізнаю тебе і настане ранок
коли ти більше не знайдеш
ні мене ні моїх речей
я поет
тож закохаюсь у самий недоречний час
з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз
і спробую залікувати усі твої рани
внутрішні відкриті або навіть рвані
а потім просто видалюсь геть
бо так хочеш ти
я поет
тому в мене жодної причини
запам'ятовувати якісь адреса
там де я був — мене не знайти
хіба ж то не у тому краса?
тому ми ніколи не програємо
це знову
я поет
тож запитаю тебе про улюблену каву
останню прочитану книжку
і від чого у тебе
безсоння
я поет
тож можеш відкрито про усі
емоційні безодні
я поет
обожнювач невиконанних клятв
що випливають у безмовні драми
де слова вже до чорта до рами
але потім відбиваються
у твоїй голові
голосами
і не дають спокою
я поет
тож жонглюю цими дарами
може маю талант від народження
а може пишу від суму
ночами
я поет
тож наповнюйся моїми речами
поглинай мої всесвіти
сьогодні за дешево
а може і даром
проти не буду
я поет
тож з головою пірнаю у смуток
рахую зірки поки ти рахуєш добуток
і відчуваю себе трохи інакшим
от і все
я знаю що ніхто нікого вже не спасе
я поет
тож ігнорую усі застереження
пропускаю крізь себе всі твої твердження
не замислюючись чи є в них
хоч крихти правди
бо я маю себе
мені потрібно мати
я поет
що ніколи не підвладний течіі бо нічий
ігнорую навіть свою самобутність
бо вона маленький ручій
і взагалі — вода
повірю у щось — прийде біда
я поет
тож хочу — не ставлю коми
а хочу — увійду у кому
в надії зануритись
у інші світи
якщо загубиш мене
то просто зітри
із себе
бо десь там мені краще
я поет
тож іноді благаю вимкнути сонце
щоб настіж відкрити віконце
і насолоджуватись темрявою
зовні і у середині себе
не хочу нічого світлого
відійди від мене
я поет
тож насолоджуйся мною поки я поруч
поки мені є що тобі розповісти
бо я прокинусь і захочу залишити все
без єдиної вісті
я поет
з вічно холодними блідими руками
цілую тебе своїми губами
с присмаком відчаю
і зеленого чаю
я поет
я ніколи не закінчую
тому не програю
ні тобі ні життю
я поет
тож зривай з мене одяг
але ніколи не побачиш роздягнутим
в мене є шкіра та купа дивних сенсів
що дуже стягують
та з яких я не можу вирватись
ти не допоможеш
я поет
з дуже поганим кровообігом
та в цілому з втомленим виглядом
можеш слухати мене або ні:
мені все одно не стати
прикладом
у поезії
хоча марную на це вже не перше життя
і вічно забуваю на чому я зупинився
і чому не зупинилося серцебиття
але все одно продовжу розкидувати тут
занадто недоречні речі
...
тому нагадай
я вже казав тобі, що я поет, до речі?
58
5
957
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги,
молоко с мёдом.
Приходи.
Почитаю тебе стихи
и раны замажу йодом.
Буду исцелять поэтапно
все твои трещинки и порезы,
даже в твоё заледеневшее сердце,
поверь мне, — смело полезу.
Повір! Залізу без страху.
Без жалю, не боячись.
Бо наше розпалене вогнище змушує
бути хоч чимось.
І тільки не хвилюйся
— ми не розчинимось.
Ні одне у одному, ні у часі.
Мы снова столкнёмся, неспособные
противостоять этой связи.
Истощенные, но в друг друге,
нашедшие дом.
Якщо не перше життя,
то і не перший том.
Не перший різновид мов
у моїх віршах.
Не найдёшь меня в жизни?
Отыщешь во снах.
За той дверью,
где я нам в пирог добавляю чернику.
Приходи.
Мне одной без тебя здесь
ужасно дико.
55
3
1026
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене.
Гаряча кава, пиріг із медом.
Або якщо забажаєш — ромашковий чай.
Приходь до мене. Будь ласка.
Приїжджай.
Крокуй до двері,
а я у чашку відріжу лимона ломтик.
На столі — пиріг із медом,
а мені найсолодший
твій дотик.
88
19
2336
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу,
все сведемо до творчості або дикого сексу.
Зруйнуємо рамки моральних цінностей,
напишимо сотні віршів і загубимось
серед вічностей.
Наш голос лунатиме і поза нашим життям.
Дівчинко, просто тримай мене за руку
і віддайся цим почуттям.
112
16
3989
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу.
Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя.
Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя.
Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду.
Ти з тих, хто забув про природу слова.
Раніше вірші — це була мова любові,
а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові.
Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави.
Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту?
Ти можеш римувати, але в тебе не має душі:
Твої очі порожні, як і твої вірші.
93
2
3585
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію,
Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти.
Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію,
Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.
Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі.
Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу,
Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії.
Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
95
0
3829
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні,
де назавжди сплетуться наші долоні,
де у солодкому танці зійдуться дві долі,
чиї серця закохаются з власної волі.
Бо справжня любов – вона у свободі,
вибір за вами: ви палкі чи холодні?
А я немов танцую з тобою на льоді
і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
85
1
3641
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською,
Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття.
Хоча, для тебе, мабуть, краще російською,
Але я вірю: зрозумієш і так.
Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд:
Серце не потребуватиме слів,
Йому буде байдуже звідки ми родом,
Навіть, якщо з ворожих країн.
84
4
3449
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні,
це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Це буде найсолодший початок моєї любові –
моє кохання ловитимеш у кожному слові,
у кожному погляді, у кожному русі.
Вірші не потрібні будуть,
вони стануть безвкусні.
80
0
2987
