Я напишу тобі листа

Блакитноока

Я напишу тобі листа і відправлю голубом в небо, знаю, між нами кілометри й міста, та без тебе мені жити не треба Розповім, як спалила мости, відпустивши тебе у вільне плавання, зів'яли біля дороги весняні квіти, і, здається, зовсім не боляче, та сумую без нашого спілкування Заплетена у павутину стоїть твоя яблуня, здійнявся вітер — їй гілки поламав, вже осінь майже на порозі, та не чекаю вересня, гірко на душі — саме він нас роз'єднав Ти розгорнеш блакитний конверт, з тобою колись його купували, а я витягну з комори старенький мольберт, на ньому мрії спільні записали Неспішно вмовлюватимеш кожне слово, згадуючи безтурботні часи, впізнаєш мій почерк — значить, все не випадково, а я чекатиму у відповідь твої рукописи. © solenka

2021-08-22 17:30:18

Інші вірші поета

Школа д о р о с л е ж и т т я в і д в е р т о Мріяти не шкідливо

Інші поети

Gab Eniram

@Gab_Eniram

Анна Фролова

@Anny_Mills_

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15037

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12160