Я напишу тобі листа

Блакитноока

Я напишу тобі листа і відправлю голубом в небо, знаю, між нами кілометри й міста, та без тебе мені жити не треба Розповім, як спалила мости, відпустивши тебе у вільне плавання, зів'яли біля дороги весняні квіти, і, здається, зовсім не боляче, та сумую без нашого спілкування Заплетена у павутину стоїть твоя яблуня, здійнявся вітер — їй гілки поламав, вже осінь майже на порозі, та не чекаю вересня, гірко на душі — саме він нас роз'єднав Ти розгорнеш блакитний конверт, з тобою колись його купували, а я витягну з комори старенький мольберт, на ньому мрії спільні записали Неспішно вмовлюватимеш кожне слово, згадуючи безтурботні часи, впізнаєш мій почерк — значить, все не випадково, а я чекатиму у відповідь твої рукописи. © solenka

2021-08-22 17:30:18

10

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3318

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12913