друже!

Блакитноока

слухай, а ти ще не забув? мій друже, пам'ятаєш ще? поки наш поїзд не прибув, поки життя проживаємо краще, поки сенс ти зі мною збагнув мій друже, ти ще тут? найважче — обидві сторони медалі, зрозуміти б, який правильний маршрут, зрозуміти б, що чекає далі, зрозуміти б, аби не зайти у глухий кут, мій друже, як важко не здаватися, і що б там не було — нас знайде щастя, і що б там не було — варто без надії сподіватися, і що б там не було — поруч твоє зап'ястя, і що б там не було — так важливо усміхатися ©solenka

2021-12-25 18:33:48

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Блакитноока

дуже дякую! тішуся, що подобається!

Відповісти

2022-01-02 20:45:14

Подобається

Інші вірші поета

м и н у л е к і н е ц ь поміж картин п о т е р п и

Інші поети

Ms. Nothing

@ms_nothing

Angel K

@angelk

Adara Halley

@adarahalley

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9110

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2722