друже!
Блакитноока
слухай, а ти ще не забув? мій друже, пам'ятаєш ще? поки наш поїзд не прибув, поки життя проживаємо краще, поки сенс ти зі мною збагнув мій друже, ти ще тут? найважче — обидві сторони медалі, зрозуміти б, який правильний маршрут, зрозуміти б, що чекає далі, зрозуміти б, аби не зайти у глухий кут, мій друже, як важко не здаватися, і що б там не було — нас знайде щастя, і що б там не було — варто без надії сподіватися, і що б там не було — поруч твоє зап'ястя, і що б там не було — так важливо усміхатися ©solenka
2021-12-25 18:33:48
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
дуже дякую! тішуся, що подобається!
Відповісти
2022-01-02 20:45:14
Подобається
Інші вірші поета
покоління битих колін Лише ти в е с н а з чистого аркуша
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2139
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10212