з чистого аркуша
Блакитноока
Почати з чистого аркуша, заховавши чорну валізу на довгі роки? Принишкла зранена душа, загубилися у відчаї рідні пороги. Не чути більше співу солов'я — лиш тиша, болять від сліз вже щоки. Бігти вперед чи дати відкоша? Подумать не могла, що від кохання стільки мороки. Утікати від себе чи вірити у краще? Перебувати в лабіринті подій, може, хоч ти допоможеш мені, доще? Або ж досі залишуся у межах власних нездійсненних мрій. © solenka
2021-08-16 11:59:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:05
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь ❤️❤️
Відповісти
2021-08-16 18:49:55
Подобається
Інші вірші поета
ніхто не знищить Море Буває час... Валентинів день
Інші поети
Krishna
@Krishna
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3991
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8339