з чистого аркуша
Почати з чистого аркуша, заховавши чорну валізу на довгі роки? Принишкла зранена душа, загубилися у відчаї рідні пороги. Не чути більше співу солов'я — лиш тиша, болять від сліз вже щоки. Бігти вперед чи дати відкоша? Подумать не могла, що від кохання стільки мороки. Утікати від себе чи вірити у краще? Перебувати в лабіринті подій, може, хоч ти допоможеш мені, доще? Або ж досі залишуся у межах власних нездійсненних мрій. © solenka
2021-08-16 11:59:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:05
Подобається
Блакитноока
Відповісти
2021-08-16 18:49:55
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10261
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2314