з чистого аркуша
Блакитноока
Почати з чистого аркуша, заховавши чорну валізу на довгі роки? Принишкла зранена душа, загубилися у відчаї рідні пороги. Не чути більше співу солов'я — лиш тиша, болять від сліз вже щоки. Бігти вперед чи дати відкоша? Подумать не могла, що від кохання стільки мороки. Утікати від себе чи вірити у краще? Перебувати в лабіринті подій, може, хоч ти допоможеш мені, доще? Або ж досі залишуся у межах власних нездійсненних мрій. © solenka
2021-08-16 11:59:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:05
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь ❤️❤️
Відповісти
2021-08-16 18:49:55
Подобається
Інші вірші поета
Як гадаєш? Школа Єдиний шанс к і н е ц ь
Інші поети
Bad Trip
@B1Sod
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3527
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4631