з чистого аркуша
Блакитноока
Почати з чистого аркуша, заховавши чорну валізу на довгі роки? Принишкла зранена душа, загубилися у відчаї рідні пороги. Не чути більше співу солов'я — лиш тиша, болять від сліз вже щоки. Бігти вперед чи дати відкоша? Подумать не могла, що від кохання стільки мороки. Утікати від себе чи вірити у краще? Перебувати в лабіринті подій, може, хоч ти допоможеш мені, доще? Або ж досі залишуся у межах власних нездійсненних мрій. © solenka
2021-08-16 11:59:21
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Дівчина Осінь
😍😍😍
Відповісти
2021-08-16 16:48:05
Подобається
Блакитноока
@Дівчина Осінь ❤️❤️
Відповісти
2021-08-16 18:49:55
Подобається
Інші вірші поета
Я напишу тобі листа Мріяти не шкідливо обожнювати Минуло все, минули ми
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11227
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2418