2020-ий

Богдан Кухта

2020-ий ломить кості. Заходьте, святі, в гості, Забирайте й виносьте тіла Тих, кого з нами нема. Одного забрала епідемія, Другого війна, Третій вийшов в магазин Й досі нема. Тут відмінки байдужі: Це «він» чи «вона». Смерть не перебирає, Стирає з пам’яті Букви, цифри Й імена. Затерти контакти Не підніметься рука, Видалити з мережі?! Не свої слова. Про те що: Ми ті, Що ходять по межі, Ми ті, Що ще живі, …Ми ті, Що не сліпі, А може, і «ні»?! Бо не помічаємо іншого І серця його стук. В когось болить… Десь там, Десь тут, Тук-тук 2020-ий Раз. Ще раз… 2020-ий ломить кості, Заходьте, святі, в гості, Забирайте й виносьте тіла, Тих, кого з нами нема. © Богдан Кухта 2020 #poetry, #Поезія

2020-11-03 22:59:45

Інші вірші поета

Написав два Коріння На асфальті Крапля крові

Інші поети

yoona

@yoona_yeol

Butterfly

@_butterfly

Princess Girl

@Princess_life

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8256

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4661