2020-ий
Богдан Кухта
2020-ий ломить кості. Заходьте, святі, в гості, Забирайте й виносьте тіла Тих, кого з нами нема. Одного забрала епідемія, Другого війна, Третій вийшов в магазин Й досі нема. Тут відмінки байдужі: Це «він» чи «вона». Смерть не перебирає, Стирає з пам’яті Букви, цифри Й імена. Затерти контакти Не підніметься рука, Видалити з мережі?! Не свої слова. Про те що: Ми ті, Що ходять по межі, Ми ті, Що ще живі, …Ми ті, Що не сліпі, А може, і «ні»?! Бо не помічаємо іншого І серця його стук. В когось болить… Десь там, Десь тут, Тук-тук 2020-ий Раз. Ще раз… 2020-ий ломить кості, Заходьте, святі, в гості, Забирайте й виносьте тіла, Тих, кого з нами нема. © Богдан Кухта 2020 #poetry, #Поезія
2020-11-03 22:59:45
0
0
Інші вірші поета
Намальовані Коріння ? Крапля крові
Інші поети
Julia K
@yy_mistress
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3233
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6447