про наболіле
мій світ: в ньому горять ліси, серця палають, і в вогні ті душі, які не знають більшої краси, аніж на трасах райдужні калюжі. господарі сидять в домах без вікон, усюди скло, розірвані альбоми. в моєму світі сонце плаче тихо. єдина мрія - повернутися додому. мій світ давно не пам'ятає млості. він весь тремтить і стиснувся від болю. в мій світ ніхто не завітає в гості. мій світ розлука пестить та неволить. розлучення, але нема весіль. і в кут затиснули всі прагнення і цілі. немає більшого, ніж світу мого біль. він невгамовний, гострий, божевільний. на все це не зважаю, я люблю свій світ, глибокий і болючий. його я берегтиму без жалю про втрачене. нехай це інших мучить.
2022-10-25 20:12:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1294
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1766