Єва 2
Сніданок з Едемом
Наступні дні як попередні, Тіло у воді, а голова на поверхні В мене болять ступні, на них скла обламки. Якби я міг надягнути на тебе обладунки Ти б побачила світанок. Я приніс тобі свічки, ти не боялась темноти, А любила теплоту і дим, Він нагадував тобі мій запах. Я ніколи так не плакав. Я відчуваю дотики і стукіт твого серця, Моє сьогодні точно за життя побореться. Мені не вистачає твого блідого лиця. Переповнена недопалками моя попільниця.
2023-11-21 14:57:29
0
0
Інші вірші поета
Від прикрощів пече у грудях Без душі 26 січня 2015 року Чорний ворон на могилі плаче Козаки 16 грудня 2014 року
Інші поети
Izzy Izzy
@izzy209
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8960
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444