Єва (3)
Сніданок з Едемом
Все в низ течія йде Депресія мене поглинає. Навіть якщо Бога немає, я вірю що рай є. Так, я кохаю тебе, ти мене надихаєш. «З часом легшає» – та в мене його немає, Новий день знову монотонний та надто банальний. Моє серце тліє, не палає, я не значний як атом, Тіло ще ціле та душа відмирає. Я лежу в холодній ванні, навколо так багато томатів. Ти перша хто сказав «плакати нормально» Чому я тоді не плакав під час поховання?
2023-11-22 08:05:59
0
0
Інші вірші поета
Звертання до України 5 грудня 2014 року Коричневий портфель Єва 5 Paris intelligence
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Mairi Gello
@mairigello
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045