Єва 9
Я жбурляю у вікно камінчики Щоб побачити тебе ще раз Я зібрав на кладовищі квіточки, Немає грошей на прикраси. Я пив з твоєї чашечки, Я пив отруєний чай. Думав, що попав у казочку, Але це лише початок. Я хочу твоє серденько. Але не знайшов ключа Над головою сонечко, Мене поглинають почуття. Я вірю у кращу історію Де ми у двох пʼємо отруйний чай І все завжди по-моєму, Але це лише початок. Я чілю один зі спліфом, Ти знову на мене кричиш Вважаєш що є причини, Ми вирішуємо їх уночі. Ти вважаєш мене дивним, «Хочеш кричати - мовчи» Твій палкий погляд мов дві криниці, Мов свічі в червонім вогні. Я закохався одразу, Ти добре памʼятаєш цей день Від ненависті до любові-зарази Від нічних образ до поцілунків вдень. Ти – пелюстка у небі з райських садів Я тебе полюбив як тільки побачив, Можливо одразу й не так як хотів Можливо ти не зможеш за це пробачити Ти в небі зоря, у морі перлина В бокалі без дна я відчував себе людиною Тепер ми разом, удвох проти світу Ми зробили свій вибір і нам з цим вибором жити.
2023-12-09 13:37:26
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13465
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5903