Єва 9
Я жбурляю у вікно камінчики Щоб побачити тебе ще раз Я зібрав на кладовищі квіточки, Немає грошей на прикраси. Я пив з твоєї чашечки, Я пив отруєний чай. Думав, що попав у казочку, Але це лише початок. Я хочу твоє серденько. Але не знайшов ключа Над головою сонечко, Мене поглинають почуття. Я вірю у кращу історію Де ми у двох пʼємо отруйний чай І все завжди по-моєму, Але це лише початок. Я чілю один зі спліфом, Ти знову на мене кричиш Вважаєш що є причини, Ми вирішуємо їх уночі. Ти вважаєш мене дивним, «Хочеш кричати - мовчи» Твій палкий погляд мов дві криниці, Мов свічі в червонім вогні. Я закохався одразу, Ти добре памʼятаєш цей день Від ненависті до любові-зарази Від нічних образ до поцілунків вдень. Ти – пелюстка у небі з райських садів Я тебе полюбив як тільки побачив, Можливо одразу й не так як хотів Можливо ти не зможеш за це пробачити Ти в небі зоря, у морі перлина В бокалі без дна я відчував себе людиною Тепер ми разом, удвох проти світу Ми зробили свій вибір і нам з цим вибором жити.
2023-12-09 13:37:26
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1985
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2672