Єва (кінець) 12
Сніданок з Едемом
(18+)
Без тебе в повітрі немає кисню Я рахую літери щоб підібрати правильні фразеологізми Щоб описати твою красу не хватить слів. З тобою роки йдуть як секунди. Ти зібрала моє серце як дитячий конструктор. Я поклоняюсь твоїй ніжності і беззахисному погляду. Що таке любов? - а дійсно Ми жили удвох і нам не вистачало місця. В ночі холод, ми в одному ліжку грілися. Будемо чесними - в мене було більше сили Та я так і не зміг кинути, Ти за нас обох це зробила. Тільки твій голос міг мене заспокоїти Я намотаю сиве волосся навколо сталевої голки Кохання палке, очі горять мов сухі палки. Я збитий з толку, останні слова - скоромовка Я не зміг розібрати слова, як і той складний пазл Моя тяжка іронія змішалась з твоїм провокаційним сарказмом Я би зараз не відмовився від напасу Досить потрапляти в пастки Чим вище лечу, тим болісніше буде впасти. А ти солодка всюди, мов пудра Дурна розмова - ти мудра. Якщо пішла для чого залишила куртку?
2023-12-14 15:58:54
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Чуттєво. Якщо "залишила куртку", можливо, ще не все втрачено😉
Відповісти
2023-12-14 20:09:32
Подобається
Сніданок з Едемом
@Н Ф дякую. А раптом їй подобається холод?)
Відповісти
2023-12-26 08:29:50
Подобається
Н Ф
@Сніданок з Едемом Холод мало кому подобається)
Відповісти
2023-12-26 12:27:03
Подобається
Інші вірші поета
Єва 5 Одне "но" 4 лютого 2015 року Powiedzenie Чорний ворон на могилі плаче
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12009
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12979