Козаки 16 грудня 2014 року

Сніданок з Едемом

Козаки не у законі, Що робити, я питаю? Ну чому це все так сумно Я до серця пригортаю? Козаки це вояки, Для яких і Україна, Но без них ми помираєм, За наш мир, за Вкраїну. Атакують нас царі, Щоб служили, москалі... Кажуть нам щоб ми здалися - це не так! "Ми українці, вільні сильні козаки" Промовляє наш Комбат: "При атаці тих спартанців, Які стали воювати Проти України-мати. Щоб закінчилась війна Робити що? Питаю я у солов'я, Який в небесах літає І все на світі знає...

2018-10-11 13:25:26

11

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Андрій Сидорець

@Сніданок з Едемом він вже готовий, і я від всього серця дякую, що саме ви пробудили своїми віршами в мені цю жагу до рими. Дякую ❤️

Відповісти

2018-10-13 18:52:06

1

Сніданок з Едемом

@Андрій Сидорець завжди радий допомогти. А якщо вам дуже сподобався вірш, я можу запропонувати вам підписатися=)

Відповісти

2018-10-13 18:53:15

Подобається

Андрій Сидорець

@Сніданок з Едемом з радістю 👌

Відповісти

2018-10-13 18:54:07

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1314

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1426