Ненька
(18+)
Кожен з нас - окрема свідомість, Ти уособлюєш совість, а вона просто безсовісна Я люблю дивитися з боку на те що станеться Не було жодного року коли б завʼязати намагався. Країна в хаосі, Президент пропонує засунути Конституцію в анус Я для німих наче в пригодах барона Мюнхгаузена Красно дякую психіатру за Ксанакс, Я на тверезу голову уявляю що в бронежилеті та касці, Напроти мене танк з живими людьми, Сімʼями, мріями, стає до біса по хую що вони марксисти, Я навіть в іграх асістер. Я угараю з псевдопатріотів, яким би лише російське немовля зʼїсти Невже я частина демократичного суспільства? Яку я дам пораду сину, який залишу в цьому світі слід Я? Я в Прагу на погуляти, В Амстердам на подихати, Не планував в Нарнію, Моє свято в Рівному не померти, Та заради чого відкладати, я мов мʼяч, в ауті. Всі шляхи ведуть по суті в депресивні терни, Дитячі травми, недовіра до системи, Я заплатив, тому ти повинна відсмоктати. Мене наче лікує інтерн, Мій найкращий друг другий рік в інтернеті. Чому в мене в голові не дівці присунути, А якби хоча б сьогодні заснути, Я в будні волосся торкаюсь і кайфую від дотиків, Для чого хворому психозом наркотики? Всі шкури навколо на ботоксі, зате не в кайданках Моє співвідношення з космосом як мюслі Космостарс зранку. Хочеться просто вийти на двір в порваних данках, Закинути баскетбольний мʼяч у лунку, Ностальгія зводить мене з пантелику, Я хочу отримати достойну освіту, Молюсь аби в 20 років не знайомився з панкреатитом, Аби до 23-ьох не посадили як квітку. Я побитий життям та зі всіх сил намагаюся вижити. Дід довгожитель - 100 років, вдячний генетиці Я з кожним наступним роком старший на 10 Хто вкрав наше дитинство ? Міленіали бісять Я в тривалому тривожному стані з розладами психіки, Які до біса уроки життя, я ні на крок не приблизився до кінця, Мабуть переходив у дитинстві в ходунцях, Підкажіть будь ласка люди, як дихати?
2024-05-01 12:56:24
0
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1491
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2177