Ненька
(18+)
Кожен з нас - окрема свідомість, Ти уособлюєш совість, а вона просто безсовісна Я люблю дивитися з боку на те що станеться Не було жодного року коли б завʼязати намагався. Країна в хаосі, Президент пропонує засунути Конституцію в анус Я для німих наче в пригодах барона Мюнхгаузена Красно дякую психіатру за Ксанакс, Я на тверезу голову уявляю що в бронежилеті та касці, Напроти мене танк з живими людьми, Сімʼями, мріями, стає до біса по хую що вони марксисти, Я навіть в іграх асістер. Я угараю з псевдопатріотів, яким би лише російське немовля зʼїсти Невже я частина демократичного суспільства? Яку я дам пораду сину, який залишу в цьому світі слід Я? Я в Прагу на погуляти, В Амстердам на подихати, Не планував в Нарнію, Моє свято в Рівному не померти, Та заради чого відкладати, я мов мʼяч, в ауті. Всі шляхи ведуть по суті в депресивні терни, Дитячі травми, недовіра до системи, Я заплатив, тому ти повинна відсмоктати. Мене наче лікує інтерн, Мій найкращий друг другий рік в інтернеті. Чому в мене в голові не дівці присунути, А якби хоча б сьогодні заснути, Я в будні волосся торкаюсь і кайфую від дотиків, Для чого хворому психозом наркотики? Всі шкури навколо на ботоксі, зате не в кайданках Моє співвідношення з космосом як мюслі Космостарс зранку. Хочеться просто вийти на двір в порваних данках, Закинути баскетбольний мʼяч у лунку, Ностальгія зводить мене з пантелику, Я хочу отримати достойну освіту, Молюсь аби в 20 років не знайомився з панкреатитом, Аби до 23-ьох не посадили як квітку. Я побитий життям та зі всіх сил намагаюся вижити. Дід довгожитель - 100 років, вдячний генетиці Я з кожним наступним роком старший на 10 Хто вкрав наше дитинство ? Міленіали бісять Я в тривалому тривожному стані з розладами психіки, Які до біса уроки життя, я ні на крок не приблизився до кінця, Мабуть переходив у дитинстві в ходунцях, Підкажіть будь ласка люди, як дихати?
2024-05-01 12:56:24
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3284
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484