За вікном
Сніданок з Едемом
Я сиджу за столом серед немитої посуди, Поки за вікном гуляють життєрадісні люди. Хтось просто стоїть, а хтось курить, Це їх діло, вони мене не хвилюють. Мене чекають вже другу годину, А я вийти не можу, забув половину себе на вокзалі. Де гроші міняв я, Під звуки зозулі, Страждав, ля. Самотній, покинутий, нікому не треба. Я з людини розумної перетворився в амебу. Я з дитини слухняної мріявши в небо Втратив її, як втратив батьків. Друзі, мене чекали, чи римованих слів?
2019-11-16 18:35:35
2
0
Інші вірші поета
Дорога до крамниці під мостом Я тону (вірш) Родина Єва 8
Інші поети
Nanni
@Nanni
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1501
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11547