Справжні
Ми справжніми со́бі здає́мося, коли боротьбі віддаємося. Коли наодинці лишаємось, коли без вдавання кохаємось. На імпульсних фото у чаті. Коли працьовито- завзяті. Під час набуття рівноваги. В хвилини злиття і уваги. В секунди відвертої щирості. В полоні займистої пристрасті. Ми справжні у миті депресії, при ревнощах і в час агресії. Коли серце рветься від чуйності з зізнань чи від їх відсутності. Коли, як маленькі, ридаємо і нерви тоненькі зриваємо. В години мовчання томливого. В хвилини пручання бурхливого. В секунди кохання таємного. В безкраїсть життя недаремного. Коли замість крику сміємося, ми справжніми со́бі здає́мося 𝌪 01.VII-05.VII.2021 р., м. Дніпро
2021-07-05 09:20:08
0
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1565
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208