Справжні
➒ ➊ ➊
Ми справжніми со́бі здає́мося, коли боротьбі віддаємося. Коли наодинці лишаємось, коли без вдавання кохаємось. На імпульсних фото у чаті. Коли працьовито- завзяті. Під час набуття рівноваги. В хвилини злиття і уваги. В секунди відвертої щирості. В полоні займистої пристрасті. Ми справжні у миті депресії, при ревнощах і в час агресії. Коли серце рветься від чуйності з зізнань чи від їх відсутності. Коли, як маленькі, ридаємо і нерви тоненькі зриваємо. В години мовчання томливого. В хвилини пручання бурхливого. В секунди кохання таємного. В безкраїсть життя недаремного. Коли замість крику сміємося, ми справжніми со́бі здає́мося 𝌪 01.VII-05.VII.2021 р., м. Дніпро
2021-07-05 09:20:08
0
0
Інші вірші поета
Зимовий охоронець Насті Warflower Яка в хуй різниця?
Інші поети
Olya Shmagailo
@Olya_Shmagailo
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4811
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5729