Unlike her

Catastrophe

I know that I was the one Because I know all the stars in the sky I know that I was special for you Because with me your sadness was dying I know that I was good for you Because you were smiling while looking in my eyes I know that with me you were new Because you were lying between my thighs Unlike her I was by your side… Unlike her I was looking into your eyes Unlike her I was so proud of you Unlike her I was growing with you… I know that I made you to feel young Because with me you were not afraid to take a risk I know that we were happy Because we were lying between the bricks I know that your tears were real Because you have told me stories that no one knew I knew that soon we will disappear Because the last time I left, you did not say “see you”… Unlike her I am being myself Unlike her I am not someone else Unlike her I was holding your hand Unlike her I was not refusing to have sex But you are still with her… You still prefer her… Maybe she is got something that I don’t have I guess now you don’t care Seems like you are somewhere With her...

2018-08-22 11:38:06

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

deadone

Even though i love this poem .... i can not like sonone elses pain but have my heart as it weeps with u through this poem

Відповісти

2018-08-23 05:22:33

1

Catastrophe

@deadone thank you 💙

Відповісти

2018-08-23 06:27:11

Подобається

JENOVA JACKSON CHASE

Damn

Відповісти

2020-03-10 07:59:02

1

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

9077

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12099