Втрачені квіти
Ти втратив свій магічний шарм, коли забув про надприродний дар. І зачаровуєш тепер лиш простаків, людей огидніших від хробаків. Знесилений блукаєш між містами, і геть не маєш гадки, що си стало. Так і живеш дурною славою поганця, задовольняєш жіночок у якості коханця. Колись на мить ти пригадаєш квіти, якими лише чарівник міг володіти. Які вирощував і ніжно пестив, але твій час вже втрачено, не повернеш.
2018-12-13 08:36:01
6
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2564
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13415