Втрачені квіти
Ти втратив свій магічний шарм, коли забув про надприродний дар. І зачаровуєш тепер лиш простаків, людей огидніших від хробаків. Знесилений блукаєш між містами, і геть не маєш гадки, що си стало. Так і живеш дурною славою поганця, задовольняєш жіночок у якості коханця. Колись на мить ти пригадаєш квіти, якими лише чарівник міг володіти. Які вирощував і ніжно пестив, але твій час вже втрачено, не повернеш.
2018-12-13 08:36:01
6
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3189
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13122