Життя...
Життя, зупинка, ранок, рух автомобілів Крізь сонні очі бачу вдалині Як поспішають люди, сповнені надії А я стою з портфелем на спині Життя, зупинка, рух, сонце у зеніті. Очі примружені... та бачу вдалині Як посміхаються маленькі діти А я стою з цигаркою в руці Зупинка, галас, шалений рух автомобілів Весь переляканий я чую вдалині Протяжний звук сирени, шуми вибухів І поспіхом шукаю паспорт та ключі Зруйнована зупинка, тиша, вечір. Крізь сльози й дим я бачу вдалині НенАвисть, біль, загублені дитячі речі. І навколо немає ні душі... Життя, зупинка, метушіння, рух автомобілів Крізь спогади кошмарні бачу вдалині Як йде відновлення старих кварталів А я тримаю внучку, весь у сивині Життя... .
2023-07-06 15:05:24
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Прекрасно написано. Ніби все життя промайнуло перед очима.
Відповісти
2023-07-07 07:55:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2322
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1809