Вірші
Життя...
Життя, зупинка, ранок, рух автомобілів
Крізь сонні очі бачу вдалині
Як поспішають люди, сповнені надії
А я стою з портфелем на спині
Життя, зупинка, рух, сонце у зеніті. Очі примружені... та бачу вдалині
Як посміхаються маленькі діти
А я стою з цигаркою в руці
Зупинка, галас, шалений рух автомобілів
Весь переляканий я чую вдалині Протяжний звук сирени, шуми вибухів
І поспіхом шукаю паспорт та ключі
Зруйнована зупинка, тиша, вечір. Крізь сльози й дим я бачу вдалині НенАвисть, біль, загублені дитячі речі. І навколо немає ні душі...
Життя, зупинка, метушіння, рух автомобілів
Крізь спогади кошмарні бачу вдалині Як йде відновлення старих кварталів А я тримаю внучку, весь у сивині Життя... .
2
1
199
Забуття
Крізь пальці рук просочується час
Відлунням голос тихо шелестить
Загублене кохання в'ється поміж нас
Та серце вільне більше не тремтить
Не має страху йти у далечінь
Жалю немає, в помилках лиш суть
З під шкіри вже не виглядає тінь
Й понуро мрії десь на ешафоті ждуть
Оманне сяйво наздогнати не зумів
Хоча й старався бути не таким як всі
Ти автентичність з плином часу загубив
Та власну суть у душах інших залишИв
Назавжди ... .
10
0
245
Межі божевілля
Пірнає сонце знову за межу
Дивлюся я з захопленням на зорі
Щоразу як у перше збережу
У пам'яті своїй — думки прозорі
Дуальність, що існує в небесах
Водночас і прекрасна і жахлива
Та пестячи лиш тільки свій романс
Вдаєш, що думка інших — хвороблива
Усі хто заглядає в небокрай
Крізь телескоп або на моніторі
Картину бачать різну, пам'ятай:
"Безмежний світ — крізь окуляри долі"
Тягуча пелена танцює на твоїх очах
Й розтанути не може без зусилля
Та ті хто із застоєм б'ються на ножах
Залишать власні межі божевілля.
8
2
160
