Межі божевілля

Maksym

Пірнає сонце знову за межу Дивлюся я з захопленням на зорі Щоразу як у перше збережу У пам'яті своїй — думки прозорі Дуальність, що існує в небесах Водночас і прекрасна і жахлива Та пестячи лиш тільки свій романс Вдаєш, що думка інших — хвороблива Усі хто заглядає в небокрай Крізь телескоп або на моніторі Картину бачать різну, пам'ятай: "Безмежний світ — крізь окуляри долі" Тягуча пелена танцює на твоїх очах Й розтанути не може без зусилля Та ті хто із застоєм б'ються на ножах Залишать власні межі божевілля.

2022-09-27 20:14:22

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Veil

Проникливі у вас вірші, в душі щось відгукнулося

Відповісти

2022-09-30 22:43:18

Подобається

Maksym

Дякую, приємно)

Відповісти

2022-10-01 01:28:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2243

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2654