Межі божевілля
Пірнає сонце знову за межу
Дивлюся я з захопленням на зорі
Щоразу як у перше збережу
У пам'яті своїй — думки прозорі
Дуальність, що існує в небесах
Водночас і прекрасна і жахлива
Та пестячи лиш тільки свій романс
Вдаєш, що думка інших — хвороблива
Усі хто заглядає в небокрай
Крізь телескоп або на моніторі
Картину бачать різну, пам'ятай:
"Безмежний світ — крізь окуляри долі"
Тягуча пелена танцює на твоїх очах
Й розтанути не може без зусилля
Та ті хто із застоєм б'ються на ножах
Залишать власні межі божевілля.
2022-09-27 20:14:22
8
2