Межі божевілля

Maksym

Пірнає сонце знову за межу Дивлюся я з захопленням на зорі Щоразу як у перше збережу У пам'яті своїй — думки прозорі Дуальність, що існує в небесах Водночас і прекрасна і жахлива Та пестячи лиш тільки свій романс Вдаєш, що думка інших — хвороблива Усі хто заглядає в небокрай Крізь телескоп або на моніторі Картину бачать різну, пам'ятай: "Безмежний світ — крізь окуляри долі" Тягуча пелена танцює на твоїх очах Й розтанути не може без зусилля Та ті хто із застоєм б'ються на ножах Залишать власні межі божевілля.

2022-09-27 20:14:22

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Veil

Проникливі у вас вірші, в душі щось відгукнулося

Відповісти

2022-09-30 22:43:18

Подобається

Maksym

Дякую, приємно)

Відповісти

2022-10-01 01:28:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

110

16

9051

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

3602