Ми жили і вмирали...
Щоденник меланхоліка
Ми жили і вмирали, Блукали всі в собі. Чомусь не помічали В буденній сліпоті. А сонце все світило, Час крав у нас життя. І нас усе гнітило Майбутнє забуття. Ми вічність змарнували На пошуки ключів, Самі себе картали Десь глибоко в душі. І в хаосі брудному, На жаль, а, може, й ні, Зуміли ми кохати Як вдень, так і вночі. Тепер сонця не стало. Куди нас шлях веде? У храм нічний Гекати Не кожен увійде. І срібною вуаллю Нам місяць прокладе Дорогу аж до раю, До серця шлях знайде...
2021-04-04 22:01:07
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ярина Кітраль
✨ блискуче ✨
Відповісти
2021-04-05 04:30:32
Подобається
Інші вірші поета
Все, що нас вбиває Продавець облич Я кличу смерть... Колискова
Інші поети
Amareto
@Amareto
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1881
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1487