Ангел та його Химери
І вперше ангел засурмив,
І тінями наповнилась земля.
Ось химери, що їх сон він вбив
Залишили вже шпилі монастиря.
Вони злетіли в небо, привітали страх,
Що оболонку кам'яну він вщент розбив.
Хмуріють сині небеса: настав той час,
Коли ніде не заховатися від них.
І гул пронісся десь вгорі,
І страх химерам душу передав.
Вони знялись в небо, кам'яні,
Щоб розіп'яти душу на шпилях.
І ангел вдруге засурмив,
І померкла ось третина пурпурових зір.
Тепер вже небо стало кам'яним,
А химери - правосуддям наших мрій.
Шум їхніх крил почують всі:
Вони несуться і без натяку на жаль.
Впиваються у тріщини душі,
Несуть лиш хаос і печаль.
І гул пронісся в небесах,
Відлунням душу він пробив.
Химери, що лиш сіють жах
Летять у пошуках гнилих.
І знову ангел засурмив,
І знову борознять химери простір.
Вони відбились шрамом злим
На обличчі часу і на тілі ночі.
Й кістяк душі, що тлів колись у ній
Той образ ангела-людини,
Тепер тавром кривавим лишиться в тобі,
Сочить він чорнотою щогодини.
І гул пронісся десь вгорі,
Ось блискавка шматує небеса.
Кричить зі страху одинокий дзвін,
Бо часу вже нема на каяття.
Востаннє ангел засурмив
І зламаних підняв з колін.
Ножі їм вийняти зі спин
Химерам наказав своїм.
Вони злетіли в небо й ті ножі
Посипали із помстою на тих,
Що б'ють у спину і стріляють в тил.
Тепер куди ж сховаються вони?
І гул пронісся в душах десь:
Роздирають їх химери знову.
Розіп'яті на шпилях сердець,
Де смерть співає свою колискову...
25.02.2021
1
0