Продавець облич
Вируює в душі безкінечність емоцій І безкінечність думок в моїй голові. Та слова підібрати, на жаль, я не в змозі: Вони зблякла копія полотна почуттів. Вирує у серці безкінченість любові До всього, що близьке моїй чорній душі. Та, на жаль, з плином часу все це мимоволі Залишиться спогадом у чистій сльозі. Померкнуть портрети і зносяться лиця Під часу склепінням, що хранить забуття. І в продавця облич ми купимо нове обличчя, Щоб вкотре змінити суть свого життя.... Померкнуть портрети і зносяться лиця Під часу склепінням, де бринить співчуття. Продавець облич зберіг для нас нове обличчя, Та невже ж продавцем тим є наше життя?
2021-02-26 16:46:54
3
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1693
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4247