Інфанта

Щоденник меланхоліка

Крізь шторм і неспокій у серці Вона пливла назустріч собі. Інфанта тепер королева, Камелот вже чекає її. Що ж готує їй доля розкішна, Попри щирі ті всі молитви? У гріху вона стала безгрішна, Коли король пав від смерті коси. Взяли його тіло й поклали У гріб кам'яний назавжди, А серце Інфанті віддали. Вона ж - віддала землі. І ось у зневірі серця вогонь Погас і надія померла. Та доля в душі запалила любов І враз сум всередині стерла. Не встиг Камелот ще забути, Не встиг пом'янути народ, Як Інфанта в коханні отрути Із новим королем розділила свій трон. Їх кохання не знало кордонів І меж не знало воно. Вся країна вклонялась любові, Що п'янила їх, наче вино. Рік за роком минав у чеканні, Дні пливли, наче місяці. Мертві діти - потомство Інфанти, Камелот вже зникає у млі. Час живе в ілюзорному щасті, Кохання розлилось, його не спасти. "Залишає Інфанта лиш спадок примарний. О Всевишній, милосердя Ти нам ниспошли!" І ось у зневірі серця вогонь Погас і надія померла. Королівська ненависть убила любов, Держава в чеканні завмерла. Як королеву не врятувати, Так Камелот вже й не спасти. Вони жертвують кров'ю чужою за правду, Та помруть все одно в цій брехні. Відвернувся король від Інфанти, Відвернувся й увесь Камелот. Її сльози, немов діаманти, Прикрашають сумний ешафот. Крізь шторм і неспокій у серці Вона пливла назустріч собі. Перед лицем ганебної смерті Камелот почув її величі сміх...

2021-02-27 12:24:29

Інші вірші поета

Все, що нас вбиває Ми жили і вмирали... Ангел та його Химери Продавець облич

Інші поети

Azeemah Jimoh

@Azeemah

Elae Marks

@Elae_Marks

Educatorus Librarium

@educatorusdigitelli

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2389

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1735