-Так які у тебе питання? - Запитав Намджун.
- Якщо чесно... ех. Це загробне життя? Чи як? Я пам'ятаю, як я помирала і...- Говорила невпевнено дівчина. Та Намджун її перебив.
- Ще є якісь питання?- сказав хлопець та підійшов до свого столу налив у стакан коньяку, сперся своїми довгими ногами об стіл так щоб бачити дівчину та попивав.
- Так, двері з одної сторони одні а з другої інші, очі Чонгука чомусь міняють колір, Чому ви так погано до мене ставитесь, і хто ви взагалі такі? - Теі почала говорити дуже швидко, за цей час у неї виникло дуже багато питань.
- Ей ей ей. Тихіше. Я відповім лише на три питання вибери які тебе найбільше цікавлять. Я не думав, що ти така не обізнана. - Сказав Намджун та допив свій алкогось.
-Що це за місце?
-Це не загробне життя, як ти казала але дуже близьке до нього. Це місце називають забороненим замком. Коли людина знаходиться між життям і смертю вона потрапляє сюди. Біля моря. Замок називається забороненим тому, що як тільки душа людини сюди зайде їй уже не вибратися. А якщо вона доторкнеться до моря то помирає душа.
- Тобто я звідси ніколи не виберуся?
-Не знаю, ти перша взагалі змогла сюди зайти. - Відповів Намджун
- А ви? Як ви сюди потрапили? - сказала дівчина і стривожено дивилася на хлопця.
-Нас тут закрили. Ми приносили дуже багато нещастя людям і тоді нам надали покарання залишатися тут.- сказав сумно Намджун.
- Очі Чонгука.... -Невпевнено сказала дівчина.
- Ти уже вичерпала свої три питання,  проте, якщо я не скажу це може погано закінчитися... Одним словом не зли його лишеій раз, намагайся уникати, кожен з нас по своєму небезпечний. І ще! Не заходи більше ні до кого у кімнату. А тепер Джин проведе тебе у твою кімнату, він уже чекає за дверима.
Після цих слів Теі піднялася з дивану почала йти до дверей. Вона уже взялася за ручку дверей щоб її відкривати та дівчину ще дещо цікавило. Вона опустила золоту ручку до низу але не відкрила двері, обернула голову до Намджуна та промовила:
- Ти сказав, що кожен небезпечний, а яку небезпеку ти представляєш?
- А звідки я би знав, що він уже за дверима і зараз ви підете у твою кімнату?
Після цих слів дівчина різко відкрила двері і там стояв Джин. Її здивуванню не було кінця. Вона різко обернулася назад на Намджуна і потім знову на Джина.
- Щось не так?- запитав Джин.
- Та ні....- невпевнено сказала Теі.
- Пішли, я проведу тебе у твою кімнату. - Сказав Джин та закрив двері до кімнати Намджуна. Він почав йти у перід не дивлячись де йде дівчина. Та Теі намагалася встигнути за ним і думала як Намддун про це все дізнався. Вони перейшли якийсь дивний коридор та опинилися у досить просторому новому, де було уже набагато менше дверей. Але він також був досить великий і в мрамурній підлозі та тут мрамур був уже білий в той час, як у іншому коридорі чорний. І світло з вікон здавалося таким яскравим. Що ніби весь коридор накрило сонце. Джин провів дівчину до остатніх дверей та промовив:
- Це твоя кімната. Там має бути одяг та все необхідне. Якщо щось буде потрібне ми на першому поверсі у залі. - Сказав хлопець та бігом пішов. Дівчина так і залишилася стояти дивитися на шикарні білі двері зі золотим орнаментом.