Дівчина все-таки наважилися відкрити двері. Вона опустила золоту кучку у стилі бароко до низу та двері відкрилися. Вона зайшла у досить простору світлу кімнату. При вході по ліву сторону були двоє дверей. Сама стіна була біла із зеленим орнаментом а двері просто білі. Теі відкрила перші і за ними ховалася ввана кімната. Яка була досить великою. Наступні двері чомусь не відкривалися. Та вона одразу звернула увагу на скляні двері на балкон які були просто прямо. Там було дві пари дверей які розташовувалися більш менш по середині. Одні з них були відкриті і з вікна дув теплий вітер який не давав тюлям зупинитися. А масивні штори так і продовжували висіти. Також по середині кімнати були чотири дивани, які дивилися одне на одного а по середині між ними журнальний столик. Позаду стояв камін. Та це ще виявився не кінець. По праву сторону від каміну були двері. Клара звернула увагу що коли тільки заходиш у кімнату стіна є і по ліву сторону, і невеликий кусочок по праву. Та дверей по праву сторону вона не бачила. Там були лише картини. І ось вона нечайно одну заділа і стіна почала рухатися. В одному місці привідкрилися ніби двері. Вона зазирнути у них і зрозуміла, що це прекрасне місце для схованки її подиву не було кінця. Вона на радощах пішла оглядати ше одну кімнату. Там уже була спальня. Ця кімната здивувала її найбільше. Вона оглянулася назад потім знову на кімнату. У всіх кімнатах до цього дотримувався стиль бароко та білі, золоті і зелені кольори. А ця кімна була похожа на кімнату Юнгі. Була досить сучасна, ліжко мало підвіску тільки тут підсвіска сама змінювала колір. Та майже вся чорна. У кімнаті були книжи і туалктний столик і дзеркало у повний ріст а також стіл щоб щось писати. Тоді Теі згадала, що досі ходить у спортивному костюмі. Вона бігом побігла у ввану. Брудні речі кинула у кошик та із-за доволенням насолоджувалась водою. Коли вона вийшла із ванни то замоталася у рушник і почала сушити голову. Волосся досі біло у легеньких локонах. Але їй це подобалося, тому що це природно і красиво. Після чого вона пішла у свою кімнату шукати одяг. Спочатку вона не звернула увагу який одяг там висить та коли уже почала шукати то помітила, що там одні плаття. Вона була розчарована та діватись не було куди. Потрібно було щось одягнути. Тоді її вибір впав на темно зелене плаття, яке було кольору стін. Воно було коротке, вище коліна але не дуже міні. Також було потрібно найти взуття. Все, що вона змогла найти це туфлі лодочки які також мали ремінці які тримаали ногу. Дівчина вирішила це все приміряти та подивитися у дзеркало. Коли вона побачила себе то спочатку не впізнала. Плаття дуже гарно на ній сиділо. Після талії воно було вільним а вище був маленький поясок який був майже не помітний після чого були ніби ґудзики такого самого колір і виріз буквою V, який підкреслював її красиву шию та декольте. Широкий рукав з манджетом у кінці додавав елегантність. А туфлі які співпали з кольором плаття були чудові. Ремінець який тримав ногу був прикрашений повністю дорогим камінням. Та щей їй здавалося що ніби вона намальована хоча цього не робила. тоді Теі не втрималася:
- Вау.. але все-таки у джинсах зручніше.- Сказала дівчина та вийшла зі своєї кімнати. Коли вона йшла по коридору її каблуки досить голосно стукали. Дівчина йшла впевнено і їй було зручно у них. Коли вона уже спускалвся зі сходів то побачила, що двері залу привідкриті. "Значить вони точно там"- подумала про себе дівчина. Вона швидко зайшла відкривши двері і була трішки нервовою. І коли усі звернули на неї увагу вона почала говорити:
- Який придурок з вас мені гардероб підбирав?? Одні плаття туфлі і тому подібне. А де кеди штани худі??? - Сказала невдоволено дівчина. Після чого  Чонгук, який напевно до цього ходив по кімнаті, тому що стояв коли зайшла дівчина, сказав і показав на неї вказівним пальцем:
- Ей, тебе навіть плаття не врятує з туфлями, айшш. Швидше дайте їй оаерсайз щоб змогла приховати оце все.- дівчину це ще більше розізлило.
- Що ти сказав?! - крикнула вона зняла праву туфлю і підняла праву руку з нею. - Підійди но сюди зараз я тобі покажу кого тут навіть пластика не врятує!!!- дівчина кинула туфлю чим здивувала і налякала Чонгука. Після чого зняла ще одну та опинилася боса. Та босі ступні її не лякали. Головне для неї зараз було показати своє місце Чонгуку. Вона почала бігати за ним з туфлею а Чонгук втікав. Одночасно говорячи з нею:
- Ти, що вже мене не боїшся?- говорив він стоячи за однією стороною дивана. На цьому моменті на обличчі Намджуна з'явилася усмішка.
- Рано чи пізно і так помру, так хоть за щось!- крикнула дівчина з іншої сторони дивана. Та їхню розмову швидко перетнув Джин. Він взяв її за руку з туфлею та вивів із зали по дорозі піднявши іншу. Дівчині це не подобалося та діватись не було куди. Здається її рятівник і хлопець якого вона вважала найкращим, тепер розізлився. Вони вийшли у коридор хлопець голосно закрив за собою двері. І вони підійшли до вікна, яке було якраз навпроти дверей. Джин поставив туфлі на підвіконик та сказав:
- Взувай і швидше.- після чого дівчина взяла туфлі поставила на підлогу. Та почала повільно взувати. Коли вона встала на каблуки то стала ростом більш менш з ним. Після чого Джин почав кричати:
- Тобі здається казали не злити Чонгука лишній раз?! Чи не так?
- Звідки ти...- дівчині навіть не дали закінчити речення.
- І навіщо ти намалювалася? Що ти взагалі з себе показуєш? Пару годин назад він тебе чуть не вбив а зараз ти у нього туфлі кидаєш? Безсмертна чи що???
- Ей!- не витримала крику дівчина, та почала давати відпір. -Почнемо з того, що я не малювалась.- після чого нічого не сказавши хлопець почав підносити ліву руку до її обличчя. Теі почала відходити назад та хлопцю це не сподобалось. Правою рукою він взяв її руку та потягнув до себе, що вона стояла дуже близько, її груди доторкалися до його тіла. Щоб дівчина не відійшла Джин взяв її за талію. Після чого подивився в очі і доторкнувся своїм великим пальцем до її губ. Він повільно проводив по них. Та дівчині це не сподобалося. Вона доторкнулася двома руками до його плечей та відштовшнула. Після хлопець показав палець на якому залишився блиск для губ. І він сказав:
- А казала, що не намальована. - Сказати, що Теі була шокована нічого не сказати. Після чого вона сказала:
- Я напевно розумію чого ви тут, ви неконтрольовані виродки. То добрі то злі міняєтеся щосекунди, та щей дозволяєте собі усе, що заманеться. Якби я знала, що буде то доторкнулась би до тої води і краще померла!- крикнула дівчина та бігом пішла по сходах до верху.