Дівчина почала підніматися по сходах, як тут відкрилися двері зали і вийшов хлопець, який до цього лише дивився на все зі сторони. Після того, як він побачив, як дівчина піднімається по сходах він положив руку за руку та почав говорити до Джина який також дивився їй у слід;
- Вона уже не та, що раніше. Зараз вона розчарована у тобі. Мені здається історія повторюється. Спочатку Чонгук був злий потім вони посварилися тепер вона розчарувалася у тобі і цей одяг.....- Хлопець хотів ще щось сказати, проте Джин йому не дав.
- Хосок де зараз Юнгі?? Його не було у залі.- стривожено запитав Джин.
- Сказав, що хоче подихати свіжим повітрям давно не виходив прогулятися, здається все, що тут відбувається має великий на нього вплив.
- Вот чорт! Клич усіх!- крикнув Джин та бігом побіг на другий поверх. А Хосок стояв ще пару секунд нічого не розуміючи
- Я що виявився правий? Якщо так то після цього..... Вот блін!- розпереживався Хосок та побіг усіх кликати.
Джин уже біг по коридору на другому поверсі направляючись у кімнату дівчини та побачив Теі на балконі. Вона  сиділа на перилі звісивши ноги до низу. Її туфлі стояли по праву сторону від неї і легенький вітерець розвіював її волосся.  Джин почав повільно підходити, та дівчина почула його кроки після чого крикнула:
- Стій! Можеш більше не підходити.... Я думаю мені тут не місце і я маю відправитися туди звідки прийшла. Тим більше а раптом доведеться затриматися і ще рік повчитися.- сказала сумно Теі навіть не дивлячись на хлопця. Тоді хлопець вирішив також почати говорити:
- Теі.. що ти задумала? Для чого це тобі??- Джин намагався підійти ближче, але боявся. Тоді до них на балкон підбігли усі хлопці крім Юнгі.
- Теі будь ласка, я більше не зможу це терпіти.- благаючи промовив Чонгук. Після чого дівчина встала на перила від чого всі злякалися і повернулася обличчям до хлопців. І спокійним тоном коли вітер дув їй в обличчя розвиваючи її вволося та легенько плаття промовила:
- Чому я така важлива для вас?? Чому у вас так швидко міняється настрій стосовно мене?
- Якщо ти хочеш, я тобі розповім усю історію від початку, всі твої запитання будуть пояснені тільки прошу злісь. - промовив Намджун.
- Я звичайно за, все дізнатися. Але в першу чергу я хочу жити і хочу спробувати хоча би цей метод.- Після цих слів дівчина закрила очі та почала падати назад. У цей момент всі закричали і Чоннук з Джином побігли до краю з витягнутою рукою щоб зловити дівчину та вони не встигли після цього вони опустили свій погляд у низ.
Дівчині не було на диво боляче. Тоді вона вирішила відкрити очі та побачила перед собою обличчя Юнгі. Він тримав її на руках. Після чого дівчина дуже розізлилася.
- Айшшшш, чого ти тут! - кричала дівчина.
- Якого фіга ти на моїх руках. Рахую до трьох не встанеш то впадеш- відповів хлопець.
- О давай!- із захватом промовила дівчина. Це Юнгі здивувало але він не показував емоцій.
- Раз, два.... три- сказав хлопець і відпустив дівчину. І вона упала перед ногами Юнгі. Це було досить боляче. Дівчина помітила, що нічого не сталося і дуже розізлилася. Тоді Юнгі відкрив головні двері і сказав:
- Перед тим як знову це повторити не хочеш все дізнатися? - і пішов закривши за собою двері. Після цього Теі задумалася а дійсно. Вона зможе попробувати ще не один раз і різними способами а так ще і дізнається все про них і щось про себе. На цій ноті вона побігла на другий поверх. Хоча це і було трішки боляче адже вона упала на ногу. І кожен крок здавався дуже болючим. Та на другому поверсі уже було видно хлопців які сварилися між собою. Тоді дівчина кашлянула, щоб привернути увагу. І до неї підійшов Намджун.
- Пройдемо до мене. - Намджун показав рукою на остатні двері. Дівчина одразу пішла туди і сама перша відкрила двері і сіла на диван.
- Ну розказуй! Чому я важлива і чому ви небезпечні. - сказала Теі а Намджун за цей час закрив двері. Він сів на диван навпроти неї і почав говорити:
- Це буде здаватися досить дивним але просто повір....- хлопець хотів уже говорити та Теі знову перебила:
- Будь ласка віскі з льодом. Ти не запитав чи я буду щось, тепер я сама сказала.