Теі схвильовано чекала відповіді від Намджуна. Пару секунд у повітрі була тиша та далі хлопець перервав її:
- Ти важлива для нас тому, що насправді ти сестра Чонгука....
- Що цього бовдура?- крикнула Теі і заклала ногу на ногу.
- Так, колись ти також була богинею та одного дня стався нещасний випадок. Ти зробила самогубство в покарання за, що Чонгука закрили тут щоб він не міг тебе найти.
- Чекай-чекай, тобто якщо Чон керує стихією вогня то і я мала колись стихію?? Так? - питала дівчина показуючи на себе.
- Не перебивай будь ласка і я все розкажу. Насправді ні, ти була повною противополежністю Юнгі.  В твоїх силах було дарувати життя, приносити щастя. Тому коли ти померла було дуже скрутно і це була велика трагедія для усіх. По суті ти з Юнгі була на одному рівні. Коли Чонгука відіслали на землю ти часто приходила до нього, бо переживала. І одного дня на скелі він почав битися з одним Богом захищаючи тебе. Ти це все бачила і не могла його зупинити. І напевно морально тобі уже було важко, хоча я не знаю і ти у розгар бійки стала на край скелі з боку поставила своє взуття і пригнула. Чонгук побачив це коли ти уже падала він бігом почав бігти до тебе та не встиг піймати за руку. Тоді він почав творити страшні речі. Спалювали будинки людей винити богів за це, коли він злий він не дуже контролює свою силу. Після пари днів з твоєї смерті ми всі опинилися тут. Кожного року десь по два рази у нас була свого роду перевірка.  Сюди приходив дух посланий Богами, який був схожий на тебе. Це било по Чонгукові та і по нас всіх хоча далеко не всі тебе знали. У нього були різні реакції і сльози, і крик, і бійки.... Тому коли прийшла ти у нього був поганий настрій. Бо буквально недавно уже перевірка була і він не витримав побачити тебе знову. Звідки ми знали, що це перевірка запитаєш ти, ми помітили, що якщо кинути у неї червоне яблуко дух зникає, і ще вона завжди заявляється на коридорі. Ми думали, що коли пройдемо перевірку нас відпустять хоча не знали точно чи буде вільний тільки Чонгук, чи як. Ми досить здружилися за весь цей час. Хоча деякі з нас чуть би не вороги. А ти щей сьогодні була у платті яке дуже нагадувало плаття в якому ти була остатній раз. Звичайно тоді воно було до землі і більш закритими і мало накидку але дуже похоже. Тому у Чонгука така реакція зрозумій його.
- Тому він казав, що більше цього не витримає? - стривожено запитала Теі.
- Так- сказав Намджун і опустив голову. Та тут неочікувано у Теі з очей пішла сльоза та впала їй на коліна. Намджун підняв свою голову та побачив сльози дівчини
- Що таке?- сзвильовано запитав він.
- Я.. не знаю просто воно само якось- після цих слів дівчина різко взялася за серце і опустила голову. Намджун дуже злякався за неї.
- Теі ей Теі ти мене чуєш!- говорив він до дівчини торкаючись її руки. Вона ніяк не реагувала на нього. Тоді хлопець побіг на коридор там стояли усі хлопці. Наджун сказав, що дівчині погано і усі забігли....

Дівчина повільно відкрила очі. Вона бачила перед собою дерев'яну красиву стелю.
- Де я???- запитала вона тоді до неї підбіг Намджун і Джин.
- Ти пам'ятаєш мене?- запитав Джин
- Ти ідіот, що забагато собі дозволяє!- сказала нагло дівчина та сіла. Вона подивилася навкруги це кабінет Намджуна.
- Теі, я тому не хотів усе зразу розказувати, мені здається те, що ти дізнаєшся своє минуле і усю правду, що тут робиться одразу, погано на тебе впливає. Давай кожного дня по одному питанню будемо обговорювати. Щоб не так як сьогодні. І ще можеш собі потім поговорити з Чонгуком. Його кімната одразу перед моєю.
- Добре... але я так хочу спати яка година?
- П'ята ранку. Десь зараз буде схід сонця.- відповів Джин.
- ОГО! - із здивуванням відповіда дівчина. Та вона взяла плєд яким її накрили та пішла босоніж до своєї кімнати. Коли вона зайшла у свій коридор то побачила з вікон схід сонця. Це було дуже гарно та вона пішла спати. Проснувшись вона побачила, що зовсім не перебралася а так і лягла спати з плєдом. Тоді вона пішла прийняти ввану . І після ввани її очікувала та сама ситуація, що і вчора. У шафі лише плаття.  Вона взяла біле яке було на довгий рукав та також вільне від талії. Воно було з простої тканини нічим не прикрашене і досить просте але гарне. Його довжина була така сама як і у минулого. Вона почала шукати взуття. Там були одні туфлі та на ногу їй було важко ставати. І у неї не було вибору як взяти туфлі. Вона найшла білі лодочки. Це було найкраще з цього всього, що вона бачила. Тоді вона гарно склала плєд і по дорозі вирішила його віднести. Кожен крок їй здавався наче їй ламають кістку. Коли вона була уже біля дверей Намджуна вона постукала та почекала декілька секунд. Тоді вона потягнула за ручку і вона була закрита. Дівчина просто залишила його біля дверей та повільно почала йти до сходів. Коли все-таки довелося по них спускатися  дівчині було дуже важко. Вона двома руками трималася за перила по ліву сторону. І повільно спускалася. Пройшовши десь чотири сходинки Теі чуть не впала. Тут неочікувано за праву руку її втримали. Вона подякувала та повільно піднесла голову до гори це був Джин. У неї уже не було таке привітне обличчя як до цього. Він був одягнений у красиву білу сорочку та чорні класичні штани. У сорочці він підкотив рукава та не защіпав до кінця ґудзики. Що виглядало дуже мужньо. Після того, як дівчина подивилася на нього з ніг до голови  він взяв Теі на руки. Дівчині це не сподобалося вона почала вириватися та бити його руками, та хлопець швидко її заспокоїв:
- Якщо будеш продовжувати бити ми двоє впадемо і покотимося у низ. Тобі важко спускатися і ти будеш робити це вічно.- після цих серйозних слів дівчина трішки заспокоївся але всеодно продовжувала говорити, щоб її відпустили. Коли вони уже дійшли до останньої сходинки. Позаду Джина підійшов Чонгук. Він поклав свою руку йому на плече та почав говорити обертаючи Джина до себе обличчям:
- Мені здається Теі сказала щоб ти її відпустив.- Сердито промовив Чонгук. Після цих слів Джин опустив дівчину на землю.
- Два придурка, аби посваритися!- сказала дівчина і почала шкутильгати до зали. Тоді чонгук побачив, що з її ногою. Він взяв її за руку та зупинив. Після чого підбіг до маленького столика у коридорі та з шуфляди витягнув тапочки її розміру. Він підніс їй їх та сказав:
- Поки що взуй їх, а після того як поїсиш зайдеш до мене в мене є аптечка. - Сказав Чонгук та пішов у залу. А за ним і Джин. Теі зняла туфлі та взулася у пухнасті білі тапочки які тули завтрипі по переду. У них було дуже тепло та почала йти у залу, тримаючи свої туфлі у правій руці.