Дівчина насправді тремтіла від страху та не розуміння, що коїться. Всі хлопці просто стояли і дивилися на те, як можливо зараз її вб'ють. Після остатніх слів дівчини Чон просто не втримався він взяв її лівою рукою за шарф і дуже сильно його стиснув. Дівчині було важко дихати і вона звернула увагу на хлопця який просто опустив голову. У нього було русяве пряме волося. Здається йому також важко це витримувати. Проте Чон говорив:
- Де ти взяла цей клятий шарф? Сука я тебе питаю! - кричав він обертаючи правою рукою її обличчя на себе. Він уже замахнувся рукою щоб ударити її. І у дівчини пішли сльози з очей. Невже вона тут так і помре. Та тут у цю ситуацію втрутився хлопець з русявим волоссям який зупинив його руку, а також ударив по лівій руці іншого хлопця і Чон відпустив дівчину але сягнув з неї шарф. Після цього дівчина одразу впала на підлогу. Хлопець з русявим волоссям взяв її кривдника за воротнік і тримаючись двома руками дивився в очі говорив спокійно але впевнено:
- Чонгук, ти вже з розуму з'їхав? А якщо це справді вона? А? Ти би це пережив?
-Це всього лише знову провокація!- Крикнув Чонгук, та забрав руки хлопця від себе. - Скільки їх вже було? 500? Може більше! Джин ну, як ти не розумієш. Вони знову перевіряють нас.- під кінець уже досить тихо говорив Чон. Здавалося, що ось ось він заплаче.
- Навіть якщо так, то ти розумієш, що ми провалили цю частину щойно. -сказав Джин
Після цих слів Чонгук пішов у свою кімнату. Тримаючи у руках жовтий шарф. Теі сиділа на підлозі і розуміла, що з відси терміново потрібно втікати. Після того, як Чонгук вийшов з кімнати усі погляди були лише на Теі. Але всі були досить спокійними. Найвищий хлопець пішов до столу взяв у руки шампанське та почав пити. Всі остальні крім Джин направилися до столу. Хлопець підійшов до неї присів та сказав:
- А тепер ти вільна... йди розкажи їм, що ми натворили. - Сумно сказав хлопець та встав і повільно по скрипучій підлозі пішов до столу. У цей час хлопець який був з рудим волоссям кинув у неї яблоко сидячи на дивані біля столу та промовив:
- Та йди вже ти.- Він говорив це спокійно і напевно не очікував нічого від цієї ситуації.  Він просто обернувся обличчям до друзів. Дівчина зловила яблоко. Воно було настільки червоним, що здавалося аж нереальним. Але у неї була алергія на яблуки. Тому вона вирішила кинути яблоко назад і повідомити про це. Так і зробила. Вона встала та кинула яблуко, як бейзбольний мяч і влучила прямо у голову хлопцю. Він обернувся із здивованими очима після чого пролунала фраза Теі.
- Що так дивишся, у мене алергія на яблука. - Після цієї фрази дівчина починала направлятися до виходу. Оскільки помітила, що усі вони були шоковані. Та тут усі підбігли до неї чим налякали її. А хлопець, що був найвищим почав кашляти від такої неочікуваності та побіг із залу кудись. Тоді Джин поклав руку їй на плече та запитав:
- Ти як? Все добре?- сказав він і був ще більш шокованим. Після чого забрав свою руку.
- Мене Чонгук вб'є.- сказав хлопець з рудим волоссям  і взявся за голову. Після чого пролунали слова біловолосого Юнгі
- Техьон відведи Чіміна до себе. Намджун пішов певно до Чонгука і вони скоро будуть тут. Джин її терміново потрібно захистити ми не знаємо, що може статися і яка буде реакція. Я відведу її до себе, а ти готуйся зустріти його.
- Що ви говорите? Вибачте я не хотіла кидати яблуко.- дуже стривожено говорила Теі сама не розуміючи у чому її провина. Та Юнгі знову взяв її за руку та повів. Як тільки вони вийшли із зали біля дверей були дерев'яні сходи на другий поверх як і стіни у коридорі. Лише зараз вона змогла це все побачити. Коли Юнгі і Теі піднялися на другий поверх дівчині все-таки вийшло відчепити свою руку. Тоді вона зупинилася і досить голосно сказала:
- Хватить уже! Куди ми йдемо?
- Ти забула Чонгука? Він тільки, що намагався тебе вбити. Зараз він йде за тобою. Хочеш жити біжи за мною.- Після цих слів хлопець швидко побіг. У пуховику їй було не зручно бігти тому вона його бігом скинула та лишила у коридорі на землі. Залишившись лише у сірому теплому спортивному костюмі в якому спала цієї ночі. Вона чуть не падала по мрамурній підлозі адже вона була досить слизька як і її кросівки. Юнгі забіг у кімнату та тримав двері відкритими чекаючи поки забіжить вона. Дівчина збігла і впала на підлогу. Відкрила очі і помітила велику кількість книг. Сама кімната була зроблена у сучасному стилі. В чорно голубих тонах. Ліжко з низу підсвічувалось та вхід у гардеробну був через скляні двері які не давали розгледіти, що ховається за ними. А також поки вона лежала на підлозі відчула, що підлога досить тепла. "Напевно вона з підігрівом"- подумала про себе Теі. Та піднялася. Дівчина не встигла нічого розпитати у хлопця, як у двері постукали....