Стукіт у двері був досить гучним і здавалося, що може вибити двері. Теі помітила, що з коридору двері виглядали старими і дерев'яними а з середини уже були металевими. Юнгі був досить стривоженим він показав пальцем на гардеробну та сказав :
- Заховайся поки там. Туди він не зайде.
-З чого ти такий впевнений?- запитала Теі. Адже ніхто не може гарантувати, що він не вірветься у кімнату. Проте хлопець не дав на це відповіді а лише розлючено подивився на неї. І здавалося, що він спотів. Адже з його волося почала капати вода. Після цього дівчина не роздумуючи побігла за двері. Вона стояла та трималася за серце адже воно дуже швидко билося. Тоді Юнгі сказав:
- Якщо згадаєш як сюди потрапила дай знати це важливо. - І закрив за нею двері. Після цих слів дівчина присіла спершись об стіну. Їй стало досить погано. Серце билося а повітря ніби не хватало і в очах темніло. У неї це було кожного разу коли вона переживала. Здавалося ніби навкруги нікого не має і вона сама. Кожен подих був наче єдиним і все було так добре чути. Вона вирішила себе заспокоїти і згадувати, що з нею відбулося, що вона потрапила сюди. І тут вона почула як Юнгі відкрив свої двері, та дуже спокійним голосом говорив. Ніби цього всього щойно не було. Та теі вирішила зосередитися на своїй проблемі. Вона взялася руками за вуха закрила їх.
- Так... я прийшла в гуртожиток далі мені було лінь роздягатися і я заснула. Потім задзвонів телефон.... а що потім.... ДАХ!- уже в голос сказала вона. Теі згадала, що вона загадала бажання на даху та дещо сталося. Від цього вона бігом відкрила двері та зі захватом сказала:
- Жінка! Я зустріла жінку і вона..... я згадала як я опинилася тут!- Вона з усмішкою це говорила. Та коли подивилася прямо то побачила Юнгі який стримував Чонгука та не давав зайти.
- Не зараз, треба було.- Дуже сумно сказав Юнгі та опустив голову. Та із-за дверей виглянула голова найвищого хлопця - Намджуна. Після цього Юнгі уже не міг їх стримувати та забрав руки давши Чонгукові пройти до дівчини. У кімнату зайшли Намджун і Чонгук. Чонгук був більше спереду. Дівчині стало страшно і вона простягнула свою руку і крикнула:
- Не підходи!- прижмуривши при цьому очі очікуючи чогось найгіршого. Та на диво Чонгук зупинився. Теі відкрила очі і з невпевненої пози встала досить гордо, адже їй вдалося його зупинити. Тоді Чонгук опустив голову в низ доторкнувся до свого волося чим ще більше звернув увагу на свою руку яка була у тату. Після чого спокійним голосом досить повільно сказав:
- Я тебе послухав, дивись все я стою- підняв до гори руки Чон ніби здається, і зробив крок назад. Це дало дівчині відчувати себе менш тривожно. - Тепер в мене буде лише одне питання.... Як тебе звати?
Ця атмосфера була досить напружена ніби від цього все залежить. Тому Теі хотіла, як умога швидше її закінчити.
- Теі, мене звати Теі. - Після цих слів Чонгук опустив руки і почав кричати:
- Чорт! ЧОРТ! Чого саме зараз я так...- після цього Чон почав плакати чим дуже налякав дівчину. Намджун підійшов до неї взяв її легенько за руку і промовив на вухо так щоб чула тільки вона:
- Йди зараз спокійно за мною якщо хочеш все дізнатися.- Після цих слів Намджн відпустив її руку та почав повільно виходити з кімнати. Теі зробила так само. Коли вони вийшли у коридор Теі ще раз переконалася, що двері з одної і другої сторони відрізняються. Намджун не зупинявся тому вона швидко побігла за ним. По дорозі вона помітила що по правій стороні розташовано сім одинакових дверей а по ліву сторону шикарні викна з виглядом на море. Остатні двері Намджун відкрив та чекав поки зайде Теі. Вона зайшла та побачила шикарний кабінет. Меблі усі були з дорогого червоного дерева, також був стіл та два шкіряних дивана один навпроти одного.
- Проходь і сідай на диван. -сказав Намджун та закрив за собою двері. Теі сіла на диван так, що бачила стіл а Намддун сів навпроти неї. Після чого склав свої руки у замок та сказав:
- Перше скажи які питання є у тебе. Я на них відповім а потім поговоримо.