...

Ми повільно прогулювались полем. Навколо все зеленіло, цвіло і буяло. Крони дерев затуляли сонце і робили легку тінь, завдяки якій не було жарко. Рей показав мені багато красивих місць і пояснив, що в чотирьох стихій є свої царства і під-царства. До царства Землі входить Пустельне і Кам'яне під-царства, до царства Води входить Морське і Болотяне під-царства, до Вогняного царства входить Сонячне і Вулканічне під-царства, ну і до Повітряного царства входить Небесне і Хмаринкове під-царства. Всі ці царства рівноправні, немає вищого, чи нижчого. Саме тому, ні одне з царств не має права оголошувати війну, бо інакше їхній світ загине. Якщо Повітряне царство об'явить війну, то фактично зникнуть всі інші три царства, бо їхні жителі не зможуть просто-напросто дихати. Або ж, якщо Вогяне царство об'явить війну, то в першу чергу зникне Водяне царство, а слідом за ним й інші. Ось чому четверо царів повинні уникати конфліктів між своїми народами і не провокувати їх.

Рей пообіцяв, що покаже мені всі чотири царства! Зараз ми розглядали дива Земного царства. Найдивовижніше те, що тут були такі незвичайні рослини та й назви в них кумедні, от послухайте: Вітамінкова камбала(рослинка з двома пагонами, листочки скручені спіралькою, а з середини виглядають ніби маленькі м'ячики на ниточках), Літачковий жан-жак (рослинка чимось схожа на наш паперовий літачок, листочки цієї квіточки справді крутяться від вітру), Веселковий горошок (ця квіточка схожа на орхідею, але фокус в тому, що кожну хвидину, вона міняє колір), Веніаміновий котик (ця квіточка схожа на маленького котика з маленькою мордашкою, ці квіти навіть нявкають і муркочуть!). Що за дивний світ... Я уважно слухала Рея і розпитувала про кожну дрібницю. Часто, він сам багато чого не міг пояснити, відговорювався тим, що це не його королівська справа. Ми навіть уклали парі! Що я краще за нього розкажу про свій світ і проведу екскурсію.

- Добре, тепер у водяне царство, - закінчивши розповідь сказав Рей.

- Угу, - мені не терпілося якомога більше дізнатись про цей світ, а часу так мало...

- Добре, тоді заскакуй! - Рей виставив руки вперед.

- Ем... Що ти маєш на увазі? - я не зрозуміла чого він хоче.

На лиці Рея майнула єхидна посмішка. О ні, я знаю цю посмішку і вона не обіцяє нічого доброго! Рей блискавично підхопив мене на руки. Я вже почала гамселити його в груди, як помітила, що ми більше не на землі, злякавшись висоти, що з кожною секундою збільшувалась, я згорнулася клубочком і вчепилася руками в футболку Рея. І в цей момент, я помітила, як він подивився на мене, а в його очах грав розбишацький вогник. Я б зараз йому врізала, чесне слово! Але коли моє життя в його руках, краще потерпіти до приземлення.
Нарешті, як тільки ми торкнулись землі я зразу зіскочила з Рея і вже хотіла висловити свої претензії та він не дав мені цього зробити. Він мовчки, з дивною посмішкою, розвернув мою голову в інший бік. В цей момент, у мене відпала нижня щелепа. Перед очима постало Водяне царство. Справді Водяне! Стіни будинків були з води, але вони не просвічувались, вода просто не пропускала сонце. 

- Як це...

- Вода стоїть в повітрі? Наші закони фізики трохи відрізняються від ваших, - єхидно промовив Рей, хвалячись унікальністю свого світу.

Якщо не враховувати дивних архітектур, то загалом нічого нового, трава під ногами зелена, небо над головою голубе і безхмарне. З вікон дивних будинків виглядали дружелюбні лиця місцевих жителів. Я помітила дивний факт, майже у всіх були голубі очі. В когось темніші, кольору бездонного моря, а в когось яскраво голубі, які передавали блакить безхмарного неба, що нависло над нашими головами.

- Рей! - десь почувся голос дівчини, а ні, ось вона.

До нас бігла дівчинка з каштановим волоссям і темно-синіми очима. В повітрі розвіювалось голубе плаття, яке заважало ходьбі.

- Рей! Хух... Ти тут... Ну, як долетів?

- Все пройшло чудово.

- А це хто? - дівчина оцінюючи розглядала мене, а потім пирснула заливаючись сміхом. - Любонько, хто тебе одягав? Хахаха, Рей і ти туди ж? Хахаха, ой не можу! Віллі, ходи сюди!

З кущів вийшов смаглявий хлопець. На його лиці грала життєрадісна посмішка.

- Віллі, тільки подивись на них! Ахахах... - ніяк немогла заспокоїтись дівчина.

- Каміло, що з тобою? Він як-не-як в інший світ подорожував, але погоджуюсь, це досить кумедне вбрання, хах. А ти хто в нас така?- запитав Віллі, поглянувши на мене.

- Ем, я...- я вже хотіла представитись, але Рей перебив мене.

- Вона з мого царства, - рішуче сказав він. Я кинула на нього здивований погляд, але він залишався не похитним як скеля.

- Та невже? - підозріло запитала Каміла, - Чому ми її раніше не бачили? І чому вона летіла на Землю, а ми ні!?

- Ех, ну добре, розкусили. Вона не летіла на Землю, вона з Землі.

- Зачекай-зачекай... Що!? - здивовано закричали Камелія і Віллі.