Проблеми

devil

Як важко все ж таки жити Важко уміти любити Старатись не сумувати Хоч з життя не випадати І сльози ллються рікою Прикриваю я їх рукою Щоб не хвилювались знайомі Приховую це все у домі Щоб друзів не підводити Треба посмішку фальшиву робити Проблеми свої уникати Свої почуття скривати Як боляче на серці Болючі шрами в душі Сум нікуди не дівши Проблеми як ножі у спині У ночі приходять до мене Приходять і рвуть моє серце Царапини вже на руках Подушка ціла в сльозах Крича з цілою душою Проблеми захлинають рікою Залишаючись знову одною Засипаючи холодною земльою Засинаючи з біллю в собі Прикидаючись зранку у тьмі Тримаючи маску в руці Роздивляюсь її на собі

2023-01-08 14:39:27

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Євгеній Назаренко

Банальні рими. Вірш виглядає як "перелічення". Не вистачає образів. Структура і відчуття ритму є. Наповнення має право на життя, тому що це Ваші переживання.

Відповісти

2023-01-11 05:00:45

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6759

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12642