Ну як йому сказати ....
Діана Кирилів
Боюсь сказати, що люблю. Боюсь признатись, що кохаю. Мовчу, вже скіль літ мовчу, І інколи вдавала, що не помічаю. Як хочеться тебе побачити ще раз, Поглянути у твої чорні очі. І казати тобі кохаю і люблю! Я готова щодня і щоночі. Як хочеться той час повернути назад, Як хочеть, щоб ти як колись дарував мені рози. Та жаль, усе пройшло, Від нашого щастя зостались тільки сльози.
2021-03-06 10:24:25
6
0
Інші вірші поета
Космос Дитяча Фантазія Сучасні Підлітки Яка це любов
Інші поети
박 윤두
@Dambi001
MaggieB
@MaggieB
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1939
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1266