Онлайн

Дівчина Осінь

Ми спілкуємось лише онлайн, Ніяких здогадок що буде далі. Ми спілкуємось лише онлайн - Досі лишаємось у віртуалі. Ти виходиш з мереж - І все завмирає знов Посередник між нами - екран Не розірвати його оков. Не чула твого голосу, не бачила очей. Лишився десь той відгомін безсонних тих ночей. Пов'язують лиш літери, І ти колись минеш. Залишимось іконками серед інету меж.

2021-08-06 18:44:10

Інші вірші поета

Читаю твоє питання Самотня Я зустріну тебе восени... в навушниках грає пост панк

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

_Maksym_

@_Maksym_

hassan

@hassanS737

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1761

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1791